Все більше аналітиків і воєнних експертів висловлює думку, що у 2024 році Україна перейде до стратегічної оборони. Чи можна це вважати песимістичним сценарієм і як мусить діяти ЗСУ, щоб мати шанс у цій війні, читайте далі.
Швидко вчаться
Кожна зі сторін цієї війни пережила за останні 20 місяців величезні трансформації, і принциповий портрет обох армій разюче відрізняється до того, що ми бачили у лютому 2022 року.
Російська Федерація зосередила зусилля на активізації оборонної промисловості і показала тут дійсно вражаючий результат. Наприклад, вони швидко почали виготовляти дрони-камікадзе, які були перевагою української армії, і на даний момент їх виготовлення для російської армії набагато випереджає українські показники. Але в методі ведення боїв великих змін так і не зʼявилося, хоч намагання бути більш гнучкими і відбуваються.
Україна в свою чергу показала прекрасні результати в сфері воєнно-морського флоту – це відмітили спеціалісти всього світу, що було досить неочікувано. Дана війна стала першою, в якій ведуться бої на морі за допомогою БпЛА. Таким чином Росії показали, що її здатність тиснути силами Чорноморського флоту – далеко не така, як вважалася раніше.
Взагалі треба відмітити, що на даний момент сухопутні сили – це еталон консервативності ведення війни. Зміни тут впроваджуються складно і повільно, тому акцент на інших різновидах військ повністю логічний.
Помилки України
Більшість експертів сходяться у тому, що рішення про контрнаступ у 2023 році було серйозною помилкою. Якби всі ресурси, що пішли на невдалий наступ, були витрачені на виснаження противника, зараз ситуація України була б набагато кращою, ніж у Росії.
Однак, звинувачувати у невдачі лише українське військове керівництво не варто. Справа в тому, що подібного досвіду нерівних війн між країнами з такою різницею в кількості населення, економіці, оборонного комплексу в світі ще не було. Захід за останні десятиліття використовував колективні зусилля, щоб подолати одного супротивника. В україно-російському конфлікті ситуація інша, тому і підходи тут лише напрацьовуються, намацуються ефективні стратегії і робляться висновки щодо невдалих.
В той же час будь-який український генерал зараз становить неоціненну вартість у світі через свій досвід. Кожен з них може читати лекції, аналогам яких ще не дано існувати. Тому цінність українських військових зараз без перебільшення найвища у світі.
Чи армія РФ слабка?
Повної інформації про ресурсність армії та обороноздатності РФ немає. Це інформація, яка ретельно приховується, і при тому активно розповсюджується частина даних, що не відповідають дійсності, щоб заплутати противників. Але є непрямі фактори, які дають певне підґрунтя для висновків.
Спеціалісти зараз погоджуються з тим, що модулі для планування авіабомб – це сильна риса Росії. Виробництво такого типу бомб було значно нарощено, і це не лише пропагандистські слова, бо Україна має безліч проблем саме через такі модулі. Частково українська армія намагається вирішити це завдяки наданим системам ППО. Прикладом можуть служити три винищувачі Су-34, які збили нещодавно над територією України. Саме такі винищувачі несуть плануючі авіабомби. Тому є надія, що і надалі проблема вирішуватиметься.
Непогано справи склалися в Росії з виготовленням дронів-камікадзе. Але реальне “просідання” спостерігається з виробництвом броньованої техніки і артилерії, а саме завдяки цьому російська армія звикла стояти на полі бою. Намагання замінити це тим, що куплено в Кореї, спіткала певна невдача, адже якість там настільки низька, що це кілька разів ставало причиною так званого дружнього вогню. А мрії про високотехнологічну війну, яку може собі дозволити Україна через допомогу партнерів, ще довго залишатимуться мрією.
Переговори через невдалий контрнаступ
Українці очікували значного прориву влітку через активну пропаганду на телебаченні, і це закономірно. Дивно те, що в цю ідею повірили і західні партнери, бо адекватний аналіз і планування свідчили про інше. Насправді тема переговорів з самого початку не зникала. Але на даний момент це означало б, що одна зі сторін признає можливу поразку. Поки що ситуація неоднозначна, тож ні Україна, ні Росія не хоче зайвих втрат на переговорному процесі. Те саме справедливо і для партнерів обох сторін.
Війна на виснаження – в чому вона полягає
Зараз звідусіль звучить, що війна входить в стадію, коли дві сторони намагаються виснажити одна одну. Для України це означає, що вона повинна завдавати противнику за 2 тижні скільки втрат, скільки зараз завдає за 4 тижні. Для цього партнери мусять надати ЗСУ більше засобів для ураження. Саме над цим працюють зараз українські політики.
Ідеально для цього було б, якби виробництво таких засобів знаходилось безпосередньо на українських землях або в прикордонних територіях. Це означало б, що на кожен мільярд наданої допомоги можна виробити набагато більше зброї і припасів. Звичайно, американським політикам вигідно виробництво на своїй території, але у них дорожче все: і ціни на сировину, і праця, і логістика. Та треба прагнути і переконувати, що локалізація біля чи на території України просто необхідна.
Яке виснаження можливе
Російська армія майже безкінечно може відновлювати людський ресурс, тут Україні дійсно дуже важко справлятися з темпами мобілізації. Але самі солдати без зброї та інших засобів не вирішують проблему обороноздатності. Наразі за оцінками різних експертів здатність до ведення артилерійських боїв російською армією знижена у 8-10 разів. Лише за останні місяці вони втратили дуже багато артилерійських систем.
Що стосується прогнозів на наступний рік, то жоден авторитетний спеціаліст не дає їх з певністю. Це повʼязано з тим, що варіативність залежить від політичних аспектів: санкцій проти Росії, проти тих, хто може постачати їй необхідну комплектацію, без якої російський оборонпром втрачає всю свою міць.
