Дата інавгурації новообраного президента США Дональда Трампа наближається, і разом із цим зростає обговорення умов і гарантій, необхідних для припинення вогню між двома слов’янськими країнами, кожна з яких має свої вимоги та бачення цього процесу.
24 лютого цього року виповниться три роки від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Попри зусилля Москви представити результати своєї авантюри як тріумф, так звана “СВО” (спеціальна військова операція) виявилася далеко не легкою прогулянкою для російських військ.
За найконсервативнішими оцінками західних розвідок, зокрема й останніми заявами Дональда Трампа, людські втрати Росії сягають щонайменше 600 тисяч осіб. Сотні тисяч одиниць військової техніки перетворилися на металобрухт, а російський ВПК ледве справляється з дефіцитом, що виник у результаті війни.
Економічні наслідки для Росії
У перші місяці “СВО” до мільйона кваліфікованих і освічених громадян покинули Росію. Постійний притік трудових мігрантів із Центральної Азії вказує на серйозний кадровий дефіцит, спричинений насамперед величезними втратами на фронті.
Виділення третини річного бюджету на військові потреби створило дірки в інших секторах економіки та соціальних послуг. Щомісяця в Росії стається щонайменше 6 тисяч аварій у комунальній сфері, інфляція до кінця 2024 року склала майже 10%, а тарифи на житлово-комунальні послуги цьогоріч зростуть на 12%.
Зовнішня торгівля та політика
Під тиском санкцій Росія втратила преміальні ринки газу та нафти, поступившись місцем країнам ОПЕК та США. Приблизно 300 мільярдів доларів валютних резервів залишаються замороженими в західних банках із перспективою використання їх як репарацій для України.
Це змусило Москву продавати енергоресурси Індії та Китаю за безпрецедентно низькими цінами. Ба більше, Росія схвалила вирубку лісів у Сибіру та на Далекому Сході, передавши понад мільйон гектарів землі китайським компаніям у довгострокову оренду, тоді як із 2014 року вона захопила трохи більше ніж 67 тисяч квадратних метрів української землі.
НАТО та провали Кремля
Приводом для “СВО” Путін називав необхідність зупинити розширення НАТО на схід. Проте результати виявилися протилежними. У 2023 році до Альянсу приєдналася Фінляндія, а у 2024 році – Швеція, подвоївши спільний кордон НАТО з Росією.
Військова ситуація та перспективи
Попри певні успіхи на Донбасі, кожен метр захопленої землі та кожне нове село коштують Росії величезних ресурсів, адже українські сили ефективно тримають оборону.
Водночас не можна не згадати про контрнаступ ЗСУ на Курщині, де вже звільнено понад 100 населених пунктів на території агресора. Росія не змогла вигнати українців із цих територій і навіть звернулася за допомогою до КНДР, але й ці відчайдушні заходи не дали бажаного результату.
Підсумки
Росія та Україна перебувають на межі своїх військових і економічних можливостей. Підписання документа про припинення вогню значною мірою залежатиме від рішення Дональда Трампа та позиції китайських колег.
Проте, навіть якщо угода буде досягнута, Росію чекає важкий період перебудови. Продати громадянам шматок зруйнованої української землі як перемогу після всіх жертв і зусиль – надзвичайно складне завдання.
Україна, своєю чергою, витримала натиск російських військ, зберегла незалежність і суверенітет, хоч і не без допомоги західних союзників. У глобальному контексті вона перемогла, хоча й не у повному масштабі.
