Війна між Україною та Росією триває вже кілька років, і сподівання на її завершення в найближчому майбутньому можуть бути передчасними. Експерти наголошують, що навіть якщо у 2025 році вдасться досягти певних домовленостей, це, ймовірно, буде лише перемир’я, а не остаточний мир. Причини цього криються у довготривалій стратегії Кремля та складній геополітичній ситуації.
Чому перемир’я — це не мир
Домовленості про припинення вогню часто розглядаються як крок до завершення війни. Проте, у випадку з Україною та Росією, перемир’я може стати лише паузою у бойових діях. Росія демонструє агресивну політику, що вказує на її готовність продовжувати тиск на Україну, використовуючи як військові, так і політичні інструменти.
Вихід із “зони небезпеки”
Україна потребує чіткої стратегії, щоб назавжди вийти з-під впливу Росії. Головним шляхом до цього є вступ до Європейського Союзу та НАТО. ЄС — це зона, де війна неможлива, а членство у цій організації дозволить Україні зміцнити безпеку, економіку та політичну стабільність.
НАТО, своєю чергою, гарантує військову безпеку, що є критично важливим у протистоянні з агресивним сусідом. Прагматичний підхід передбачає тимчасове відкладання питання повернення окупованих територій, доки в Росії не настануть внутрішні зміни, які зроблять її політику менш агресивною.
Геополітична ситуація: роль міжнародних партнерів
Адміністрація президента США Джо Байдена зазначає, що наразі обидві сторони — як Україна, так і Росія — не готові до реальних мирних переговорів. США продовжують підтримувати Україну, але закликають до розуміння довготривалості конфлікту.
Переговори між Україною та Росією можливі лише за умови дотримання ключових принципів. Київ наполягає на поверненні до кордонів станом на 23 лютого 2022 року.
Чи можлива угода між Росією і США?
Росія демонструє готовність до припинення вогню, але висуває умови, які неприйнятні для України. Зокрема, Кремль наполягає на тому, щоб Україна відмовилася від намірів вступу до НАТО та визнала територіальні поступки. Ці вимоги йдуть у розріз із національними інтересами України та ставлять під сумнів можливість справедливого врегулювання конфлікту.
Що далі?
Україна має бути готовою до тривалої боротьби та зосередитися на своїх стратегічних цілях: інтеграції до євроатлантичних структур, зміцненні економіки та розвитку міжнародного партнерства.
Питання безпеки залишається ключовим, адже без нього неможливий розвиток суспільства. Інтеграція до ЄС і НАТО є не лише політичним кроком, а й гарантією стабільності на багато років вперед.
Україна продовжує стояти на передовій боротьби за демократичні цінності, і її успіх стане важливим сигналом для всього світу.
