США створили і незабаром планують оприлюднити нову доктрину з модернізації збройних сил, яка включатиме, зокрема, використання штучного інтелекту (ШІ) та квантових обчислень. Військові прогнозують, що у найближчі 10-15 років приблизно третину найсучасніших збройних сил світу буде роботизовано. Голова Об’єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі під час прес-конференції заявив – “Ми робимо це не для того, щоб вести війну, а для того, щоб її стримати”.
За його словами, головне завдання штучного інтелекту – не позбавити роботи військових аналітиків, а зробити війну менш смертоносною. В даний час міністерство оборони США вже експериментує із ботами зі штучним інтелектом, які можуть керувати модифікованим винищувачем F-16. А незабаром робототехніка гратиме дедалі більшу роль у безпілотних літальних апаратах, морських суднах та наземних транспортних засобах. Генерал Міллі також розповів про майбутні безпілотні військово-повітряні сили, військово-морський флот «без матросів» і танки без екіпажу.
Скоротиться також час ухвалення рішень – до кількох хвилин замість годин чи днів. І тут вчені вже застерігають від можливості надмірно покладатися на штучний інтелект щодо командування та контролю над озброєнням, оскільки він працює зі значно більшою швидкістю, ніж люди. “Люди не повинні ніколи вірити в те, що машини думають”, – наполягають експерти. Наприклад, у звіті, який опублікувала Асоціація контролю над озброєннями, йдеться про те, що штучний інтелект та інші нові технології, такі як гіперзвукові ракети, можуть призвести до «розмивання різниці між звичайною та ядерною атакою».
Марк Міллі наголосив, що для США принциповим є той момент, що люди, а не комп’ютери повинні приймати рішення про життя чи смерть під час війни. Політика країни – забезпечити можливість людям залишатися у циклі ухвалення рішень.
Інша занепокоєння противників ШІ полягає в тому, що ця технологія може дозволити шахраям або навіть терористам отримати засекречену інформацію щодо створення брудних бомб чи інших смертоносних пристроїв. Значна частина даних сьогодні зберігається приватними компаніями, які можуть бути вразливими для шпигунства, керованого тим самим штучним інтелектом. Розсекречення може також стосуватися виявлення місць розміщення ядерної зброї, небезпека чого занадто висока.
Поки експерти та урядовці обговорюють доцільність використання штучного інтелекту в процесі прийняття військових рішень, технологія вже продемонструвала свою користь, зокрема, як інструмент для передбачення російського вторгнення в Україну. Моделі на основі штучного інтелекту дали “особливо жахливий” і чіткий прогноз того, що Росія розпочне війну. Це було ще на тому етапі, коли ймовірність російського вторгнення лише обговорювалася у Вашингтоні та інших західних столицях як теоретична.
Щодо українського контрнаступу, щодо якого також робили комп’ютерні розрахунки, то Марк Міллі заявив, що не здивований тим, що воно відбувається повільніше. Відповідаючи на запитання, чи хвилюється він, що контрнаступ України не демонструє достатнього прогресу, Міллі відповів: «Війна на папері та справжня війна відрізняються. На реальній війні гинуть справжні люди.
Наразі штучний інтелект прогнозує, наприклад, географію ймовірних ракетних ударів по українських містах. Але головну роль все ж таки продовжує грати розвідка та інші інструменти, якими традиційно користуються збройні сили.
А колишній директор Об’єднаного центру штучного інтелекту Пентагону Генерал-лейтенант Джек Шанахан запевнив, що Міноборони США попри шалений інтерес до можливостей ШІ, не передаватиме машинам функції командування та керування. Головним завданням для ШІ, за його словами, залишається підвищення ефективності техніки, щоб рятувати життя та допомагати запобігати війні.
Водночас питання полягає в тому, чи інші країни дотримуватимуться тих же правил, що й Вашингтон. «Я не вірю, що США підуть шляхом вирішення речей… без людського контролю. Але я не впевнений, що хтось інший може цього не зробити. Я вважаю, що найбільше занепокоєння викликало б надання цій машині чи об’єкту надто багато повноважень», – сказав Шанахан.
