Напередодні керівник Європейського комітету з розвитку Північноатлантичного альянсу (ЄКР) Гюнтер Фелінгер закликав західний військовий блок завдати серію ракетно-бомбових ударів по сербським містам. Він наголосив, що це має стати відповіддю на ситуацію в населеному пункті Баньсько (Північ Косово). Там невідомі люди напали на косовську поліцію та забарикадувалися у православному храмі. На думку Фелінгера, який звинуватив у цій провокації Белград, Сербія таким чином розпочала війну проти “суверенної Пріштіни”, і повинна бути покарана. Ця заява спричинила у світі ефект бомби, що розірвалася.
Насамперед варто уточнити, що ЄКР є громадською організацією, яка не пов’язана безпосередньо з керівництвом НАТО. Та й сам Фелінгер репрезентує в європейських структурах якийсь популістський блок, думка якого, як правило, ігнорується. Як правило, але не завжди. Принаймні не цього разу.
У спеціальному коментарі австрійському виданню Exxpress той же Фелінгер зазначив буквально таке: “Альянс повинен завдати удару Белграду якнайшвидше, оскільки Сербія вже розпочала нову війну в Косово”. І додав, що в даному конкретному випадку НАТО необхідно скористатися 5-ю статтею Договору колективного захисту інтересів своїх членів.
Але ось у чому річ: частково визнаний у світі Край Косово не лише не входить до НАТО, а й не має статусу члена ЄС. Конфлікти на етнічному ґрунті, що стали в регіоні вже звичайним явищем, місцева албанська влада придушувати і припиняти не може. Єдина надія тут на міжнародні сили EUFOR (KFOR), яким донедавна вдавалося підтримувати тендітний світ у бунтівній провінції.
Далі більше. Незважаючи на те, що національна приналежність осіб, які захопили будівлі в Баньсько, досі не встановлена, більшість політиків та експертів у світі вважає, що до провокації причетні саме серби, а сербський президент Олександр Вучич нібито планував цей напад. Втім, Вучич, який також назвав інцидент провокацією, закликав цивілізований світ “не робити тут спішних висновків”.
І це цілком зрозуміло. У березні 1999-го Захід уже проводив масовані бомбардування Бєлграда, вимагаючи від тодішнього сербського лідера Слободана Мілошевича визнати північне Косове. Нині ситуація практично повторюється.
“Це немов ефект дежавю: у світі знову заговорили про можливість збройного тиску на офіційний Белград, – наголосила в коментарі для EURO-ATLANTIC UKRAINE французька політична оглядачка Марі П’юдеба. – Але саме зараз від виваженості дій того ж цивілізованого світу фактично залежить майбутнє низки європейських регіонів”. У той же час експертка засумнівалася у ймовірності нових бомбардувань НАТО на території Сербії.
Як би там не було, у Північноатлантичному альянсі зокрема та Євросоюзі загалом уважно стежать за ситуацією у Косові. Наскільки серйозною є загроза нового конфлікту, поки не знає ніхто.
