Наразі існує ціла низка питань, на які ніхто не може дати чіткої відповіді: скільки людей проживає на території України, скільки виїхало, скільки залишилось та інше з цього приводу. Всі обмежуються орієнтовними цифрами, які можуть бути помилковими не лише в мільйон, а і в десятки мільйонів. Деякі демографи застерігають, що через пару років країна перетвориться на Монголію в принциповому плані розселення. Що це означає і чому українцям не озвучують реальних цифр?
Монголія по-українськи
Схема розселення в Монголії наступна: все населення сконцентровано буквально навколо пари міст, в той час як більшість великих територій перетворюються на пустелі, де ніхто не мешкає. В Україні є всі перспективи повторити цей шлях. Тому є дві основні причини:
- стрімке повоєнне падіння економіки;
- високий відсоток людей, які не захочуть повертатись в Україну після евакуації.
Станом на сьогодні багато українців теоретично хотіли б повернутися додому, але вони побоюються засудження, яке з самого початку евакуації соціум активно виражає в соцмережах. Крім них є громадяни, що перетнули кордон незаконно, тому у них присутній ще й страх кримінальної відповідальності. Якщо у них не буде певних гарантій безпеки, вони не зможуть вирішитись на повернення.
Реанімація можлива
Спеціалісти зазначають: ризик того, що спустошення більшості територій відбудеться, великий. Конгломератами життя стануть:
- Львів;
- Київ;
- Одеса;
- Дніпро;
- Донецьк;
- Харків.
Що стосується інших земель, то єдина надія – на сільське господарство, якщо землі тут будуть придатними до вирощування культур чи випасу тварин. В такому разі фермери займуться на місцях бізнесом, що потроху повертатиме життя в регіони.
Для того, щоб така схема запрацювала, держава повинна буде надати суттєву підтримку бізнесменам, які візьмуться налагодити тут справу практично з нуля.
Свої чи чужі
Повернення українців в країну – питання складне, оскільки залежить від цілої низки факторів. Найважливіший з них – коли саме закінчиться війна і наскільки «просяде» Україна до того моменту.
Зараз ситуацію періодично моніторять, щоб розуміти настроїв тих, хто перебуває за кордоном. Думки змінюються залежно від того, чи давно відбувалися обстріли, в яких обсягах, від пори року (перед опалювальним сезоном люди менш оптимістично налаштовані) тощо.
Спеціалісти підкреслюють, що не завжди опитувані схильні чинити саме так, як зазначають під час опитування. Відповідь дуже залежить від ситуації, настрою, стану здоров’я та інших поточних причин. Більш показовими будуть результати опитувань, які проводитимуть після війни, бо люди відповідатимуть вже не з точки зору настроїв, а з урахуванням реальних перспектив.
Саме тоді респонденти враховуватимуть важливі моменти: де жити, де працювати, де виховувати і навчати дітей і т.д. Факторів страху стане ще більше, адже країни і організації-донори припинять підтримку України з закінченням війни, і це буде зрозуміло навіть тим, хто зараз ігнорує цю інформацію. Але даний мінус компенсується тим, що і підтримка українських біженців, які перебувають за кордоном, теж припиниться, тому існувати там буде складніше.
Якщо більшість українців не повернеться, виникне значний дефіцит робочої сили, і влада буде змушена вдатися до залучення трудових мігрантів. Зрозуміло, що це будуть представники тих країн, де рівень життя низький.
Змінити ситуацію зможуть інвестиції на відновлення житла, інфраструктури і створення підприємств, щоб було де працевлаштуватися. Тоді значна кількість людей дійсно зможе повернутися.
Економіка як червона кнопка
Зараз багато іноземних компаній проявляють бажання інвестувати в українську економіку, але ризики дуже високі. Сусідня Росія щохвилини може зруйнувати будь-який бізнес обстрілами. Тому наміри є, але чи справдять їх – ще невідомо.
Повторний напад з боку РФ – реальна перспектива навіть після перемоги. Визначальною є економічна спроможність Росії до ведення війни, а це вже залежить не від України, а від всієї світової спільноти.
Скільки ж нас?
Точні дані про кількість населення – наразі загадка. Тому є кілька причин:
- Останній перепис проводився аж в 2001 році, а демографічні дані швидко стають неактуальними.
- Система обліку населення відбувається за певною схемою, яку під час війни не можна застосовувати.
- Владі України зараз невигідно мати точні дані, адже легше заручитися підтримкою, якщо агресія РФ спрямована проти великої кількості українців. Від кількості мешканців напряму залежать обсяги допомоги, яку надають партнери.
ООН рекомендує проводити перепис населення щонайменше раз на 10 років, бо за цей час картина може бути значно викривлена через міграцію.
Україна знаходиться серед п’яти країн-рекордсменів світу, які є найбільш відсталими в плані обліку населення. Тому логічно, що після війни треба буде почати з встановлення даних кількості українців. Не виключено, що цього від нас вимагатимуть західні партнери, бо це конче необхідно для планування відновлення України.
