Міністерство освіти України стоїть перед непростим викликом, від якого напряму залежить майбутнє держави. Міністрі мусять вирішити, які умови запропонувати школярам, що зараз перебувають за кордоном, де отримали тимчасовий прихисток на час війни, щоб повернути їх на Батьківщину. Це не так просто, як може здатися на перший погляд, але і не так безнадійно, як виглядає на другий.
Люди цінніші, ніж золото
Соціологи зазначають дві основні демографічні проблеми, з якою після закінчення війни стикнеться Україна:
- брак чоловіків дітородного віку;
- брак підлітків, які зможуть народжувати дітей і працювати через 5-10 років.
За офіційними даними (які є дуже наближеними через військовий стан і спрощену систему перетину кордону) на території інших держав виїхало більше 1 млн представників української молоді. З них 400 тисяч – діти шкільного віку, які опановують шкільну програму за європейською системою. Не дивлячись на те, що рівень українських школярів порівняно з школярами з ЄС оцінюється як високий, повернути їх в українські школи буде дуже важко. Причин кілька:
- діти мають багато часу інтегруватися в суспільство держави, де перебувають;
- багато з них за незатребуваністю втрачають рівень рідної мови і культурний звʼязок з Україною;
- побутові складнощі родини в разі повернення на Батьківщину, як то відсутність житла, роботи у батьків, страх перед повторними епізодами агресії з боку Росії тощо.
Щоб не допустити втрати цього молодого “активу” українців, держава має розробити чіткий план, який мусить бути донесений людям, коли вони робитимуть свій вибір з приводу того, де мешкати далі.
Не шкодувати зусиль
За молодь варто боротися не менш завзято, ніж за свої території, тому Міністром освіти наголошено, що треба розробити програму реінтеграції таких школярів.
Певні фактори дуже важливі для цього процесу:
- багато школярів намагаються одночасно навчатися в школі країни перебування і в українській школі;
- через підвищене навантаження батьки приймають рішення припинити навчання за українською системою, обираючи сьогоденні переваги;
- це поглиблює іноземну інтеграцію, відрізаючи шляхи для повернення.
Ситуація здається патовою, проте над нею працюють.
Надія є
Наразі вже прийнята низка рішень:
- універсальні дисципліни, які опановують в європейських школах, зарахують до атестату;
- після повернення надолужувати треба буде лише українську мову, літературу і історію;
- створюють дистанційні класи, щоб вивчати ці науки в реальному часі під час тимчасового прихистку в іншій країні.
Це знизить навантаження і дасть змогу не накопичувати борги, яких потім треба буде позбутися в стислі терміни після повернення. Ще один “козир” – створення привабливих умов для отримання вищої освіти в Україні.
