Нещодавно США ухвалили і підписали пакет про допомогу про гроші і фінанси для України. Це надважливо, але не менш важливий і той факт, який залишився без особливої уваги, а саме – надання балістики ATACMS, що ще недавно було такою собі “червоною лінією”. Москва зі свого боку намагалась перешкодити цьому всіма можливими методами. Проте, історичне рішення ухвалено. Які наслідки це викличе?
Звʼязок між ракетами і баптистами
Передачу ракетних комплексів не можна назвати неочікуваною подією, адже над цим рішенням працювали не один місяць. Проте, далася вона дуже важко. Ще сім місяців тому аналітики зазначали, що призначення Джонсона спікером лише ускладнить процес, адже він був послідовним у своєму пручанню проти виділення військової допомоги Україні.
Але за його власними словами, знайти вихід зі складнощів американської політичної системи йому допомогли зусилля Президента США Байдена, Президента України Зеленського і євангелістів, а зокрема – баптистів з України (так, ці сили в американській політиці набагато важливіші, ніж в українській). Його дії – демонстрація не лише особистої стратегічної далекоглядності, але й дотримання Конгресом стратегічного інтересу підтримки України.
Військова таємниця
І знову повернемось до ATACMS. Ще минулого тижня став відомим факт про їх передачу, хоч і відбулося це без включення до знакового пакету підтримки. Зроблено це було таємно, і що нехарактерно – про тишу попросила сама Україна, а не США. Очевидно, що основна причина – питання безпеки.
Рішучість США в цьому моменті вражає, адже факт передачі ATACMS – надважливий: цей крок змусить російську армію віддалити свої склади від фронту, щоб вберегти їх, а це загальмує і погіршить загальну логістику. Для ВСУ в цьому полягає додатковий шанс вражати центри командування армії противника. Підвищує це також ризики і для Кримського мосту.
Повільна ескалація
Звичайно, передача такого типу озброєння – порушення чергової “червоної лінії”. Але варто згадати, скільки їх вже було перетнуто. Та ключову роль зіграв принцип поступовості, якого свідомо дотримується адміністрація Байдена. Саме він стримує Росію від критичної ескалації. Тепер фокус уваги переміщується на те, чи організує Україна необхідну кількість солдат через мобілізацію. З підбадьорюючих факторів слід вказати на те, що Росія так і не змогла значно просунути лінію фронту попри величезний брак боєприпасів у України протягом останніх півроку.
Проте Кремль демонструє, що він готовий до ескалації. Саме таким сигналом став, наприклад, нещодавній обстріл Одеси балістикою з касетними боєприпасами. Хотілося б, щоб США у відповідь на ці дії мали розуміння, що їм доведеться відповісти не тільки ракетними системами, а й протиракетними комплексами, інакше варварські злочини проти цивільних лише наростатимуть. Мирні міста треба хоч якось захистити. Така ж справа і з енергетичними обʼєктами.
