Війна Росії проти України триває вже майже три роки, і за цей час позиції сторін щодо можливих умов миру суттєво змінилися. Якщо на початку вторгнення Москва висувала вимоги, які фактично передбачали повну капітуляцію України, то зараз риторика Росії стала більш “гнучкою”. У цій статті ми проаналізуємо, як змінювалися вимоги Кремля, чим вони відрізняються від початкових і які можливі наслідки це має для дипломатичних переговорів.
Початкові вимоги Росії: капітуляція України
На самому початку війни, у лютому-березні 2022 року, Росія пропонувала Києву умови, які практично означали б втрату суверенітету. До основних пунктів першої “мирної угоди”, яку російська влада направила Україні, входили:
- Скорочення чисельності української армії до 50 тисяч військових (у п’ять разів менше, ніж до початку війни).
- Визнання російської мови державною в Україні.
- Скасування законів про декомунізацію, що було важливим для РФ із символічної точки зору.
- Відмова України від прагнення до НАТО та нейтральний статус.
- Згода на зовнішнє управління ключовими сферами.
Росія тоді розраховувала на блискавичну перемогу, зміну влади в Україні та встановлення маріонеткового уряду. Саме тому у перші тижні війни звучали такі радикальні вимоги.
Розширення цілей: “Денацифікація” і “демілітаризація”
З весни 2022 року офіційна риторика Кремля набула інших форм. Почали звучати абстрактні поняття: “денацифікація”, “демілітаризація” України та “захист жителів Донбасу”. Ці формулювання стали інформаційним прикриттям для продовження війни, не прив’язуючи її до конкретних територіальних чи політичних вимог.
Значна частина цих термінів залишалася нечіткою. Наприклад, “демілітаризація” на практиці могла означати як скорочення кількості української зброї, так і знищення військових потужностей держави.
Актуальні вимоги: визнання анексії та “нейтралітет”
У 2023 році Москва офіційно анексувала частини українських територій — Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області. Відповідно, нові умови Росії до України стали включати:
- Визнання анексії цих територій і закріплення їх статусу у міжнародних угодах.
- Відведення українських військ з усіх “нових регіонів” РФ, включаючи ті, що зараз перебувають під контролем Києва (наприклад, Запоріжжя та Херсон).
- Гарантії нейтрального статусу України та відмова від вступу до НАТО.
- Зняття санкцій проти Росії.
Путін наголошує, що Москва готова до переговорів “хоч завтра”, якщо Київ виконає ці умови. Президент України Володимир Зеленський у відповідь назвав ці пропозиції “ультиматумом”.
Чому вимоги змінилися?
Зміна позиції Кремля обумовлена провалами на полі бою та міжнародним тиском. Якщо спочатку Москва планувала швидку перемогу, то з часом стало зрозуміло, що Україна не збирається здаватися. Західна підтримка української армії, зокрема постачання сучасної зброї, значно ускладнила реалізацію планів Росії.
Однак ключовим моментом стала офіційна анексія частини українських територій. Тепер ці регіони стали центральною вимогою Кремля у будь-якому сценарії переговорів.
Що далі?
З одного боку, Росія показує готовність вести переговори, але лише на своїх умовах. З іншого боку, продовження активних бойових дій свідчить про небажання Москви шукати компроміс. Україна, своєю чергою, висуває власні пропозиції, але наполягає на повазі до свого суверенітету та територіальної цілісності.
Чи вдасться сторонам знайти спільну мову, залишається відкритим питанням. Однак ясно одне: зміна вимог Росії — це свідчення, що її початкові плани зазнали краху, і вона змушена адаптувати свою стратегію до нових реалій.
