Металургійна промисловість Європейського Союзу переживає непрості часи. Хоча 2024 рік показав незначне відновлення, потужності основних виробників залишаються недозавантаженими, а глобальна конкурентоспроможність продовжує слабшати. Це викликає занепокоєння як серед виробників, так і серед європейських чиновників.
Відновлення після спаду: Чи є прогрес?
З 2018 по 2024 рік металургійна галузь ЄС зазнала суттєвих змін. За останній рік європейські виробники випустили 129,5 млн тонн сталі, що на 2,5% більше, ніж у 2023 році. Проте цей показник все ще значно поступається середньорічним 149,48 млн тонн, які вироблялися у 2018-2022 роках. Це означає, що навіть попри незначне зростання, сектор продовжує працювати з меншими обсягами, ніж у минулі роки.
Основні проблеми: Чому металургія ЄС відстає?
Попри стабілізацію цін на енергоносії та зростання попиту, завантаженість виробничих потужностей у таких країнах, як Німеччина, Італія, Іспанія та Франція, не перевищує 75%. Це свідчить про серйозні структурні виклики, які потребують рішучих дій з боку урядів та регуляторів.
Однією з найбільших проблем для європейських металургів є введення механізму транскордонного вуглецевого коригування (CBAM). За даними Європейської сталеливарної асоціації EUROFER, цей механізм може підірвати конкурентоспроможність галузі, якщо не буде належно налаштований.
Додатковий тиск створює жорстке екологічне регулювання. Європейська народна партія нещодавно запропонувала послабити кліматичну політику, щоб зменшити адміністративне навантаження на підприємства. Це могло б допомогти виробникам зберегти конкурентоспроможність у глобальному масштабі.
Імпортна сталь та експорт брухту: Додаткові виклики
Ще однією проблемою є надмірний імпорт сталі з-за меж ЄС. EUROFER закликає скоротити квоти на імпорт плоского прокату на 50%, щоб захистити внутрішній ринок. Однак питання залишається відкритим: чи підуть на це європейські політики?
Крім того, велика кількість брухту чорних металів експортується за межі ЄС. Водночас цей матеріал міг би використовуватися для переробки всередині Євросоюзу, що сприяло б циркулярній економіці та зменшенню викидів. Враховуючи це, EUROFER та European Aluminium наполягають на введенні обмежень щодо експорту брухту до третіх країн.
Майбутнє європейської металургії: Що чекає на галузь?
Фахівці вказують на необхідність глибоких реформ та впровадження інноваційних технологій, спрямованих на декарбонізацію виробництва. Проте без кардинальних змін в економічній політиці та стимулювання виробничого сектора ЄС може втратити свої позиції на глобальному ринку.
«Брюссель стоїть перед вибором: підтримати реальний сектор економіки чи спостерігати за подальшим згортанням виробничих потужностей. Без серйозних змін 152 млн тонн сталі, вироблених у 2021 році, залишаться у минулому», – зазначає Станіслав Зінченко, директор GMK Center.
Висновок: ЄС має діяти негайно
Європейська металургія перебуває у критичному стані, і для її збереження необхідні швидкі та ефективні рішення. Регулювання CBAM, імпортної сталі та екологічні обмеження – це лише частина проблем, що потребують вирішення. Чи готовий ЄС змінювати свою політику заради збереження стратегічно важливої галузі? Відповідь на це питання визначить майбутнє металургії Європи.
