“Куди котиться цей світ???”, – приблизно такою була реакція суспільства на нещодавну заяву Трампа про зацікавленість у придбанні Гренландії, пропозицію Канаді стати 51-м штатом та попередження про спроби повернути під контроль Панамський канал. Суспільство виявилось не зовсім готовим до такого формату геополітики. Чи… не така це вже і новинка?
Як показує історія, придбання земель не є ноу-хау для Сполучених Штатів. За минулі століття вони мали кілька вдалих угод про купівлю територій. Давайте разом подивимось, чому і як це періодично відбувається, а заразом і визначимось, чи не є це переходом від воєн до бізнес-моделі в сучасній політиці.
Історія розширення території Сполучених Штатів сповнена військових завоювань, дипломатичних маневрів та стратегічних угод. Один із найцікавіших випадків – це приєднання Флориди. Американці не завойовували цей регіон у традиційному розумінні, а скоріше змусили Іспанію поступитися ним у рамках концепції “краще купувати, ніж воювати”. Як це сталося? Давайте розберемося.
Чому Флорида стала “гарячою” територією
На початку XIX століття Флорида була іспанською колонією, але її стратегічне розташування приваблювало США. Американці прагнули контролювати весь південний схід континенту, і Флорида була важливою частиною цієї мозаїки.
Територія Флориди також стала місцем конфліктів через індіанські війни, діяльність піратів та напади американських поселенців. У 1818 році генерал Ендрю Джексон, майбутній президент США, вторгся у Флориду без офіційного дозволу Конгресу, розгромив індіанські поселення та захопив кілька іспанських фортів.
Це поставило Іспанію у складне становище: вона не могла ефективно контролювати територію та не мала ресурсів для війни зі США. Тому Мадрид вирішив, що краще передати Флориду дипломатичним шляхом, ніж ризикувати її захопленням.
Угода, яка змінила карту Північної Америки
У 1819 році держсекретар США Джон Квінсі Адамс та посол Іспанії Луїс де Оніс підписали угоду, відому як Адамс-Онісів договір. Основні умови були наступні:
- Флорида переходила під контроль США – формально безкоштовно, але Вашингтон погоджувався виплатити до 5 мільйонів іспанських доларів на покриття претензій американських громадян до Іспанії.
- Чітко визначалися кордони між США та іспанськими територіями – Америка відмовлялася від претензій на Техас (тоді ще іспанський).
- Іспанія закріплювала свої володіння у Західній частині Америки – включно з Каліфорнією, Нью-Мексико та Аризоною.
Договір був ратифікований у 1821 році, і Флорида офіційно стала американською.
Чи дотрималися США своїх обіцянок?
Здавалося б, що угода принесла мир і стабільність. Проте на практиці США доволі швидко відмовилися від своїх зобов’язань щодо Техасу. Уже через кілька років американські поселенці почали активно проникати на цю територію, що в підсумку призвело до Техаської революції (1835–1836) і подальшого приєднання Техасу до США у 1845 році.
Таким чином, хоча угода з Іспанією спочатку виглядала як компроміс, США фактично використали її як тактичний хід для подальшого територіального розширення.
Висновки
Історія Флориди показує, що Сполучені Штати віддавали перевагу дипломатичному підходу до розширення своїх кордонів, коли це було вигідно. Проте, як видно з подальших подій, їхні стратегічні плани йшли набагато далі, ніж просто купівля чи обмін територіями.
Концепція “краще купувати, ніж воювати” допомогла США уникнути конфлікту з Іспанією, але не зупинила їхню експансію. Флорида стала лише одним із кроків на шляху до становлення могутньої імперії, яка швидко розширювала свої кордони, використовуючи дипломатію, військову силу та економічний тиск.
Про історію найбільшої покупки нерухомості – штату Луїзіана – владою США читайте в першій частині циклу ” Краще продавати, ніж воювати? – скуповування територій як перехід від війн до мирного відбирання земель”
