Журнал, зроблений в окопі

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну дуже змінило українські медіа. Військові кореспонденти і журналісти стали тими, хто висвітлює події в країні для українців та для людей за кордоном, іноді – ризикуючи власним життям. Але є і ті медійники, які повністю змінили типографський запах свіжого видання на справжню зброю.

Прикладом може бути періодичне видання BeerBox, засновник і співробітники якого дружно прийняли рішення захищати Україну від російської навали. Та особливої уваги в цій історії варте те, що засновник журналу – Дмитро Назаренко навіть у воєнних буднях знайшов час, а головне – бажання і сили для створення нового випуску BeerBox. 

Це – не стандартний журнал, а єдина в Україні глянцева періодика про пиво для широкого кола читачів. Більшість аналогів націлена на професіоналів і бізнесменів, а в BeerBox можна знайти і технології, і історію, і біографії видатних особистостей галузі, які стануть відкриттям для загалу. 

Дмитро Назаренко погодився дати для Euro-Atlantic Ukraine інтервʼю, і сьогодні ми наводимо його вам.

Euro-Atlantic Ukraine: Після 24 лютого дуже багато видань розпалися. Чи був момент, коли ти подумав, що журнала більше не буде?

Дмитро: Знаєте, колись у мене був період, під час якого я сказав собі, що більше не робитиму BeerBox. Але це було лише один раз.
І навпаки, памʼятаю моменти, коли мені хтось казав, що, начебто журнал закрився, припинив своє існування і т.д. Та я кожного разу пояснював: цей журнал вигадав я, тож тільки мені вирішувати, закрився він чи ні. І якщо ви від мене цього не почули, тож значить, вас дурять.

Тут, на передовій, коли є час перепочити, ти намагаєшся якось абстрагуватися від війни, (принаймні, наскільки це можливо), згадуєш цивільне життя. У мене постійно виникали думки стосовно роботи та журналу. Я міркував: потрібно буде зробити так чи ось так. На початку війни були лише задуми. Згодом думки про роботу залишились думками, а стосовно журналу – втілились в черговий номер.

Euro-Atlantic Ukraine: Чим зараз для тебе є журнал – це протест проти війни, “привіт” мирному життю, самореалізація, шанс отримати кошти чи щось інше?

Дмитро: Кошти? За весь час існування журналу він так і залишився моїм хобі, яке коштів не приносить. Зараз журнал – це, скоріш за все, спосіб відволіктися, нагадати про своє існування, ну й розповісти про пивоварні та різні проекти, які виживають в окупації, прифронтових містах. Декотрі з них донатять на ЗСУ чи якось інакше підтримують.

Euro-Atlantic Ukraine: Чи не виникають у тебе сумніви на кшталт “і кому воно треба під час війни”?

Дмитро: У мене – ні. Були (і є) такі люди, яким я пропоную зробити інтерв’ю чи статтю для журналу, а вони відповідають: “Не на часі. В нас війна”. Серйозно? Це ви мені розповідаєте???

Euro-Atlantic Ukraine: Найгірші речі у світі відбуваються через байдужість, але війна показала, що, на щастя, навколо є ті, кому не все одно. Ти розповідав, що перший “військовий” випуск вдалося надрукувати, бо знайшлась людина, яка сама запропонувала фінансову допомогу. Як ви знайшли одне одного?

Дмитро: Знаєте, під час пандемії було навіть важче, ніж зараз. Ось тоді, до речі, журнал два роки робився «в стіл». І коли наприкінці 21-го року все почало більш-менш працювати, ми вирішили знов друкувати наш BeerBox. 

З бізнесменом із Дніпра Олександром Сушком (співвласником пивних магазинів Beer Bank з Дніпра) ми спочатку готували тільки його інтерв’ю для журналу. Але згодом він запропонував профінансувати весь наклад, щоб ми якомога скоріше вийшли на доковідний рівень.

Проте повномасштабне вторгнення внесло свої корективи. Збір матеріалу, верстка – все сповільнилось. Та врешті решт, коли все було готово, ми змогли надрукуватись.

Euro-Atlantic Ukraine: Чи помічаєш ти, що журнал змінився під час війни?

Дмитро: Звісно змінився. По-перше, він тепер виходить повністю українською мовою. Якщо спочатку в нас були статті і російською, і українською, то зараз – виключно українською. Від початку до кінця.
Ну, а по-друге, майже в кожному інтерв’ю зараз присутня тема війни: чи ставлення до певних подій, чи спогади, чи плани на майбутнє після перемоги.

Euro-Atlantic Ukraine: Розкажи трохи про сам процес створення журналу у воєнних умовах. Нехай міжнародні колеги дивуються!

Дмитро: Деякі етапи створення все ж таки не змінилися. В журналі існують певні рубрики, і я, як і раніше, прописую, що буде у наступному номері. Також питаю, що читачі чи колеги хотіли б бачити. 

Для деяких рубрик потрібно знайти купу інформації, щоб потім з неї вийшов матеріал. Списуємось – зідзвонюємось з інтерв’юерами. Тобто, технічно все, як і раніше. Проте, не завжди маю час, коли зручно робити навіть це.

Є в нас колумністи, такі як Лана Світанкова чи Андрій Юраго, що надають нам для журналу свої статті. Деякий матеріал, наприклад для рубрики «Історія», віддаємо в роботу журналістці Світлані Шевченко.
Далі все складніше. Справа в тому, що до війни журналом ми займались утрьох: я писав і робив дизайн, Дмитро Герасимов фотографував, Вадим Комуняр – займався версткою. Але зараз ми всі на війні: ТРО, Національна гвардія, ДФТГ. І якщо Вадим ще може час від часу займатися версткою, то фотограф тимчасово у нас найманий.

Euro-Atlantic Ukraine: Поруч з тобою – військовослужбовці. Твої побратими цікавляться тим, що ти робиш?

Дмитро: Бажаєш ти того чи ні, але тут все твоє життя як на долоні. Тож звісно, всі знають про журнал. Цікавляться, читають, питають про наступний випуск. Я, зі свого боку, «проводжу роз’яснювальну роботу» серед побратимів. Вже декілька хочуть якщо не відкрити власну броварню після війни, то принаймні, спробувати зварити пиво. А зважаючи на те, що в нас «сухий закон» і дегустації проводити не можна, руйную стереотипи розповідями про фудпейрінг. 

Euro-Atlantic Ukraine: Початок “військової епохи” в житті BeerBox покладено. Коли варто очікувати на наступний випуск? Ти налаштований, що це буде періодично, чи планувати – привілей мирного життя?

Дмитро: Терміни досить умовні. На жаль, не все залежить від нас. Але планую десь на кінець поточного року або на січень 2024.

Euro-Atlantic Ukraine: І питання, як експерту: чи побачив ти зміни в пивній індустрії України після лютого 2022?

Дмитро: Потроху галузь стабілізується. Деякі невеликі броварні перенесли виробництво в безпечніші міста, деякі великі, як AB InBev Efes Україна, змогли відновити роботу броварень у Чернігові та Миколаєві. 

До травня 2023 року виробництво пива в Україні зросло більш, ніж на третину, порівняно з таким же періодом минулого року. Зараз також відбувається зміцнення присутності України на світовій арені, пивній у тому числі. За цей час, дякуючи тій же Лані Світанковій, проекту BeerГічка, об’єднанню Незалежних пивоварень України та іншим дотичним, в міжнародної системи класифікації сортів пива (BJCP) з’явився локальний стиль Ukrainian Golden Ale. А ще понад 500 пивоварень планети взяли участь у проєктах DrinkersForUkraine, RESOLVE та Brew for Ukraine, спрямовуючи свої творчі та фінансові сили на підтримку українців.

Редакція EURO-ATLANTIC UKRAINE вислювлює вдячність за наполегливість і незламність всій команді BeerBox і особисто Дмитру Назаренку за інтервʼю та надані матеріали.