Те, що багато зусиль РФ у політиці розширення кордонів концентрує на пропаганді, очевидно. Проте наївно вважати, що обʼєктами інформаційних атак є лише країни, які в Кремлі планують поглинути. Перелік включає багато інших регіонів і країн.
Характернi риси
Хоча і вважається, що роспропаганда повністю копіює стратегію Геббельса, однак не можна ігнорувати той факт, що часи інші, і вони викликали багато корректировок. Спеціалісти виділяють кілька основних рис, що притаманні саме пропаганді РФ:
- стабільне вкидання дезінформації у різні види ЗМІ;
- посили, які суперечать тому, що було сказано зовсім недавно, з надії на коротку памʼять авдиторії;
- відсутність переконливих доказів, навпаки – багато “бруду”, бездоказових наративів, що кількістю повторів з різних джерел “вимикають” бажання дізнатися їх достовірність.
На меті – досягнути ситуації, коли ніхто нікому не довіряє. Після ліквідації нормального інформаційного поля залишаються паніка, страх і певна апатія, а всі ці відчуття – ідеальна база для маніпуляцій.
В кого цілять
Першочергові цілі – російськомовна аудиторія, діаспора, що розсіяна по різним країнам. Але це далеко не все. Крім російськомовної публіки країнами, де більше всього присутня російська пропаганда, є:
- всі країни Європи;
- США;
- Ізраїль;
- Індія;
- Китай;
- майже всі арабські країни.
“Правдиву” інформацію Росія розповсюджує більш ніж 40 мовами. Відслідковувати її вдається у 160 країнах, проте це можуть бути зовсім неповні дані.
Риба гниє з… Кремля
Сам Міністр оборони РФ Шойгу називає ЗМІ своєї країни “особливим видом Збройних сил”. Де ж знаходиться її головний центр? Це – Адміністрація Президента. Найважливішою персоною в цій сфері є Сурков – голова Держдуми – і Пєсков – чиновник адміністрації Путіна.
За чій рахунок банкет?
І в кінці треба сказати найголовніше: ще з 2012 року РФ – світовий лідер по фінансуванню держпропаганди. Лише найкрупніші державні джерела в 2012 році “поглинули” 1,6 млрд доларів. Крім того є широка мережа організацій, які не мають держреєстрації. Скільки на цю сферу витрачено за минулі роки, можна лише здогадуватися, але зрозуміло, що ще більше.
Тож коли люди дивуються старим лікарням, школам, відсутності доріг або газопостачання у невеликих містах і селах Росії, вони повинні памʼятати, що їх податки витрачають на більш благородну місію – продавати спільноті неіснуючі факти. Вони самі можуть обрати, що ж таке Росія – театр, кіно чи цирк.
