Між Чехією і Словаччиною не на жарт розгорівся конфлікт, причина якого – різне ставлення до того, що відбувається в Україні. І конфлікт вже став вже настільки великим, що з-за лаштунків перейшов в офіційну площину.
Відсутність єдності поглядів вилилась в те, що Чехія скасувала засідання Кабінету міністрів в односторонньому порядку. Це стало неприємним сюрпризом як для політиків, так і для громадян обох країн. Справа в тому, що Словаччина і Чехія мають дуже міцні звʼязки у політичному, економічному, географічному і історичному відношенні. З огляду на це вони проводять спільні засідання Кабінету міністрів, що давно стало нормою. І от зараз, здається, прийшов час, коли в Європі руйнуються навіть самі стабільні відносини, інакше чим ще можна пояснити скасування цього традиційного заходу, та ще й в результаті конфлікту.
Що стало причиною
Розбрат почався на фоні того, що словацький міністр Бланар провів офіційну зустріч в Туреччині з російським політиком Сергієм Лавровим. Сталося це під час дипломатичного саміту, після чого Братиславі багато хто виказав здивування і незадоволення такими діями. На це відреагував недавно обраний премʼєр Словаччини Фіцо, який заявив, що його країна проводить ту зовнішню політику, яку вважає необхідною і правильною. І її суверенітет дає їй право робити це однаково із східними країнами, як і з західними, північними чи південними.
Можливо, це б не викликало такого резонансу, якби не нещодавна заява Роберта Фіцо про те, що він симпатизує Росії, а Володимира Путіна вважає “необґрунтовано демонізованим”. Премʼєр висловився і про те, що причина війни – не Путін і навіть не політичні маніпуляції, а “буйство українських неонацистів”. Також він закликав до мирного врегулювання конфлікту.
Більше не друзі?
Чехія дивиться на це зовсім по-іншому, бо мирне врегулювання – це лише повне виведення російських військ і припинення атак по території України, а Росія про це не бажає і чути. Останнім часом Прага проявляє все більш проукраїнську позицію, про що свідчить, наприклад, нещодавня ініціатива про термінову закупівлю 800 тис снарядів для української армії. Ще одна сходинка – планування спільних підприємств оборонпрому в Україні. Проводитимуть це силами компанії “Чехословацька група”, власником якої є мільярдер Міхал Стрнад. Саме він розповів, що головним завданням стане постачання артснарядів для української армії.
Словаччині ця позиція не пасує. Минулої осені на парламентських виборах до влади тут прийшли нові сили, які пообіцяли припинити військову підтримку України і блокувати її членство в НАТО. Словацький премʼєр відомий цитуванням кремлівських наративів, тому очікується, що конфлікт між Чехією і Словаччиною і надалі поглиблюватиметься.
Очевидно, що Росія дуже зацікавлена в повному повернені обох країн під свій вплив, як це було за часів Радянського Союзу. І здається, що і Словаччина, і Чехія вже визначились, чи хочуть вони мати спільне майбутнє з імперією, яка завжди воює.
