В більшості європейських країн, наступив час “Х”. Почуття безпеки, яке було незмінним з 1991 по 2021 рік, захиталося. Тепер мир, достаток, небажання конфлікту за будь-яку ціну вже не є гранітними стовпами ЄС.
Виявилось, що щаслива Європа мала єдине прагнення – залишатися ситою, ігноруючи проблеми, які наростали з кожним роком. Такі моменти, як балканський націоналізм чи війна Хусейна проти Кувейту вирішувалися за допомогою американських партнерів досить швидко і розглядалися, як певні атавізми світу.
Після Першої і Другої світової війни вважалось, що досягнута стабільність, і це досягнення потребувало ігнорувати важливість того, що відбувається осторонь. Проте ілюзія покою та безпеки лопнула 24 лютого 2022 року одночасно з нападом на Україну.
На помилках вчаться
Ця подія, а також жорстокість війни швидко і чітко донесли те, що не вдавалось зробити під час численних міжнародних семінарів щодо того, який процент ВВП мусить витрачатися на оборонну галузь. Тепер нікого не потрібно вмовляти, доцільність зрозуміла з численних відео і фото, які щоденно крутять в новинах.
Важливими на цьому шляху стали три моменти:
- надзвичайна наполегливість і натиск Президента України Зеленського;
- швидкість реакції США;
- вихід Європи із свого уявного кокона.
Прапори України стали доказом прозріння європейців, вони майоріли у всіх країнах вже 24 лютого. Президент Чехії, якого лише недавно обрали, засудив поради щодо умиротворення агресора.
Саме Чехія прийняла найбільшу кількість біженців на душу населення серед всіх європейських країн. Польща і Німеччина теж були попереду в цьому списку.
Важливі трансфомації
Окрім першої допомоги від суспільства, яка закономірно згасає з часом, відбувається ідеологічна трансформація. Вона виражається в конкретних діях, наприклад, у відмові політичної спадщини Ґерхарда Шредера – “амбасадора” «Роснефті» та «Газпрому» в Європі, або перехід від надання касок до танків Leopard. Темпи звільнення від російської енергетичної залежності взагалі стануть феноменом, що буде присутній в підручниках майбутніх поколінь.
Навала примар минулого
Чехи дуже близько сприйняли цю війну. Перед ними знову повстала примара вторгнення Варшавського договору в Чехословацьку Соціалістичну Республіку 1968 року.
Скандинави і балти не менш емоційно відреагували, оскільки для них загроза стала відчутною: територіальні амбіції Росії щодо цих країн ні для кого не секрет. Окрім того, Швеція і Фінляндія в істеричному темпі зажадала вступу в НАТО.
Все це призвело до того, що в загальній свідомості все ясніше постає образ добре забезпеченої з воєнної точки зору Європи.
Ще один важливий момент полягає в тому, що європейці усвідомили: час невблаганно спливає, тому озброєння потрібне не колись, а саме зараз. Ця віха чітко проявилася на початку 2023 року.
Раніше на захисті європейської демократії стояв мир. Тепер акценти змінились, і роль захисника взяла на себе Україна. Важливо, що всі розуміють: українська перемога викличе зміни в політиці як Росії, так і Європи. І зміни ці будуть такими, про які говорить Зеленський. Не в дусі Орбана чи Путіна, а в дусі бачення демократичної Європи, за яку зараз гинуть українські солдати і мирні люди.
