Перспективи Європи в контексті змін в енергетичній політиці, особливо з урахуванням переходу до активного використання СПГ, не такі радісні, як би хотілося бачити. Навіть після того, як Європа впоралася з залежністю від російського газу, з’явилися нові виклики та залежності.
У 2022 році Німеччина відкрила перший в країні плавучий газовий термінал, який став важливим елементом інфраструктури для забезпечення енергопостачання на тлі зменшення поставок газу з Росії. Цей термінал, так само, як і інші подібні проекти, став можливим завдяки швидкій реалізації у відповідь на кризу з поставками газу з Росії після початку війни на території України.
Здавалося, що процес переорієнтації поставок газу з Азії до Європи приносить свободу, але паралельно з цим почався стрімкий ріст частки СПГ в енергетичному балансі ЄС. За оцінками, у 2023 році близько 42% газу, споживаного в ЄС, було поставлено у вигляді СПГ. Це створює нову залежність від постачальників, таких як США та Катар, і породжує питання щодо стабільності та ціноутворення на ринку газу. З іншого боку, важливо для європейців визначити, від кого вони будуть чекати на схвалення при прийнятті важливих рішень. Хто краще в цій ролі – агресивний та непередбачуваний сусід на своєму континенті чи країни з інших материків?
Незважаючи на те, що Європа змогла уникнути енергетичної кризи завдяки різним заходам, включаючи збільшення частки відновлювальних джерел енергії та зниження попиту на газ, нова залежність від СПГ може створити проблеми у майбутньому. Це підкреслює необхідність диверсифікації джерел енергії та розвитку власного виробництва, щоб забезпечити стабільність та безпеку енергопостачання Європи, яке на сьогоднішній день залишається в небезпеці.
