Сенсаційне рішення про видачу ордеру на арешт Президента РФ було прийнято 5 місяців тому, але поки що весь світ бачить, що це жодним чином не позначилося на житті або діяльності російського диктатора. Дітей з України як вивозили, так і вивозять, а Путін продовжує їздити по світу і зустрічатися з головами держав. Як так?
Чого лише один?
Перше здивування полягає в тому, чому Гаага відреагувала лише одним ордером за незаконну депортацію українських дітей. Сотні тисяч вбивств людей чомусь залишились поза увагою.
Причина полягає в тому, що стосовно перевезення українських дітей є прямі докази, адже це стало відкритою офіційною політикою Росії за наказами Президента РФ. Діти – одна з найвразливіших верств населення, і їх розлучення з батьками та примусове вивезення завдає невідворотньої шкоди.
Юристи Міжнародного кримінального суду зазначають, що пізніше перелік звинувачень Путіна може поповнитися такими пунктами:
- вбивства;
- катування;
- незаконні позбавлення волі тощо.
Ймовірно, що відповідні ордери видадуть і на інших представників військового керівництва Росії.
Безкарність повна чи часткова
Існує таке поняття, як безвинятковий імунітет чинних голів держав. Воно присутнє в частині кримінального переслідування в іноземних судах.
Але в міжнародних кримінальних судах це вже не так. Систему “зламали” у 2019 році, коли видали ордер на арешт Президента Судану. Тепер ситуація ще більш спірна: і імунітет нібито примарний, і безкарність продовжується.
Чи ізольований Путін
Як мусить бути: 123 держави, які є учасницями статуту МКС, повинні арештувати Президента РФ, якщо він приїде до них. Серед них не лише Європа, але й такі:
- 33 африканські країни;
- 28 країн Південної Америки і Карибського басейну;
- 19 країн азіатсько-тихоокеанського регіону.
Через необхідність арешту навіть такий відданий партнер Росії, як ПАР, зробив все, щоб Путін не приїздив до них на саміт БРІКС. З Президентом Судану, щодо котрого діяв аналогічний ордер, все було інакше: він безперешкодно розʼїздив будь-де. Очевидно, що стосовно Путіна світ приймає ситуацію більш серйозно, очікуючи реальних наслідків, тому не наважується ігнорувати міжнародно-правові вимоги.
Брехати стає важче
Міжнародне право заважає Кремлю впроваджувати свої наративи щодо рятівної місії у вторгненні в Україну, адже правовою мовою все називається чітко і однозначно.
Однак, для Кремля це ніколи не було проблемою: вони рішуче скажуть своїм громадянам, що таким чином бороняться від загроз “Заходу”, і ніхто не суперечитиме. А от в очах міжнародної спільноти це дійсно суттєве заперечення путінських наративів.
Очно чи заочно
Щоб судити Путіна, він обовʼязково мусить постати перед судом очно. А коли це станеться – велике питання. Розвʼязання проблеми залежить вже не від МКС, а від держав, на території яких його можуть арештувати. Дехто з експертів має реальні сумніви, що хтось на це піде.
Найімовірніше, що такі дії могла б вчинити держава, інтересами якої продиктована нейтралізація Путіна. Ще один момент: не притримуватись міжнародно-правових зобовʼязань означає втратити повагу до своїх власних прав у очах інших держав. Адже багато країн визнають, що наступними жертвами путінської агресії можуть стати вони.
Ще одне “дивацтво” стосується того, що сама Україна не підписала Римський статут МКС. Якби він був підписаний Києвом, Путіна можна було б взяти просто на окупованих чи анексованих територіях.
Люди важливі
Історія показує, що для процесу правосуддя важливе не лише міжнародне право, але й активність громадянського суспільства. Це доводить приклад Президента Чаду Гіссена Габре, який постав перед судом саме через невпинну боротьбу правозахисників і потерпілих. Отже, українське суспільство повинно продовжувати розпочате і надалі вимагати правосуддя.
