На думку українців, життя в Європі є спокійним і стабільним. Однозначно, проблеми в країні, охопленої війною не можна порівняти з тими, що постають сьогодні перед європейцями. Але якщо придивитись більш детально, тут теж не все так гладко. Прекрасним приміром може бути Бельгія, яка наразі має всі перспективи до розпаду, чим спекулюють окремі політичні сили. Чи прийде тут кінець стабільності і спокійного життя?
Неспокійне сусідство
Бельгія складається з трьох регіонів: Фландрії, Валлонії та столиці Брюсселя. Вибори там проводяться кожні п’ять років, але їх важко назвати загальнонаціональними. Громадяни Фландрії голосують за партії, представлені тільки в цьому регіоні, а жителі Валлонії обирають франкомовні партії. У Брюсселі жителі мають загальне право голосу. Таким чином, кожен регіон має свої політичні партії та вподобання.
Єдина партія, яка має підтримку по всій країні, – це ультраліва Робітнича партія. У Фландрії провідними є дві націоналістичні партії: ультраправа “Фламандський інтерес” (Vlaams Belang), яка підтримує розкол Бельгії, та правий “Новий фламандський альянс” (N-VA), що виступає за конфедеративну форму держави та поступове відокремлення. Однак для реального поділу країни потрібна згода франкомовних політичних сил.
У Валлонії домінують соціалістична партія PS та правоцентристська ліберальна партія MR (“Реформаторський рух”). Деякі франкомовні партії підтримують реформування держави, але проти її поділу.
Серед бельгійських політиків є і ті, хто має тісні зв’язки з російським урядом. “Фламандський інтерес” раніше підтримував проросійську позицію щодо війни в Україні. Партія є ребрендингом “Флаамс Блок”, яку в 2004 році засудили за расизм. Незважаючи на зміну назви, філософія партії не змінилася, і вона продовжує виступати з сепаратистськими та націоналістичними гаслами, а також проти іммігрантів і євроскептично налаштована.
Щодо України
Щодо України, лідер “Фламандського інтересу” Том Ван Грікен у 2014 році підтримував окупацію Криму та давав інтерв’ю російським ЗМІ, де називав Путіна “хорошим лідером”. Згодом Ван Грікен визнав, що помилявся щодо Путіна.
Колишній лідер партії “Фламандський інтерес” та перший віцепрезидент парламенту Фландрії Девінтер має ще тісніші зв’язки з Росією:
- Зокрема, він був спостерігачем на парламентських виборах в Росії у 2016 році та на виборах президента у 2018 році. Тоді ж Девінтер не бачив жодних порушень з боку Росії в проведенні виборів, навіть після вбивства опозиціонерів, зокрема Бориса Нємцова.
- Після окупації, у 2018 році він відвідував Крим та брав участь у Ялтинському міжнародному економічному форумі. Як писали російські ЗМІ, під час цієї зустрічі бельгійські бізнесмени планували виділити 50 мільйонів євро для інвестицій в кримський бізнес.
- Обіймаючи посаду депутата в місцевому парламенті, Девінтер працював над відкриттям так званого представництва окупованого Криму в Брюсселі. У 2018 році він також вимагав зняти санкції з Росії та став співавтором відповідної резолюції у Парламенті Бельгії.
- Бельгійські ЗМІ також пов’язують Девінтера із колишнім генеральним консулом Росії в Антверпені Георгієм Кузнєцовим. За місяць до повномасштабної війни Кузнєцов відвідував фламанадський парламент. Вже у квітні 2022 року Бельгія видворила Кузнєцова через підозру у шпигунстві.
- Після початку повномасштабного вторгнення Девінтер намагався відсторонитися від причетності до Росії. І хоча політик називає Путіна агресором та засуджує його дії, він все ж таки виступає проти санкцій та передачі зброї для України.
- В грудні 2023 року Девінтер дав інтерв’ю пропагандистам Медведчука Voice of Europe, що потрапила під санкції в ЄС через розповсюдження російської пропаганди.
Цікаво, що колишні та чинні члени “Фламандського інтересу” так чи інакше відзначилися особливою прихильністю до Росії. Деякі з них не лише відвідували незаконно окупований Крим та вихваляли його окупацію, а й виступали “спостерігачами” на виборах в так званій “ДНР”.
Сепаратистські настрої в Бельгії: чи причетна Росія?
Історики розповідають, що рух до сепаратизму в країні активно поширюється зі сторони Фламандського регіону останні 30 – 40 років. Між Фландрією та Валлонією, окрім мовного фактора, є й культурне відчуття відмінності.
До 70-их років 20 століття Валлонія була багатшим регіоном ніж Фландрія через свою індустріальну сферу. Крім того саме вихідці з франкомовної частини формували еліту країни. Тоді ж жителі Фландрії відчували несправедливість, а зараз, після розквіту регіону, мешканці захотіли стати більш автономними. Втім, на думку експертів, розпад Бельгії навряд чи трапиться найближчим часом.
Є незадоволення, є розчарування як з боку фламандців, так і з боку валлонців, але немає жодних ознак того, що країна розколеться найближчим часом.
Роланд Фройденштен вважає, що російські нарративи та їхній вплив не є головною причиною розподілу у політичних поглядах між Фландрією та Валлонією. За його словами, між регіонами існує реальна напруженість і це не Кремль її створив. Втім, Москва активно підтримує будь-який поділ в європейських суспільствах.
Росіяни намагаються використати будь-який конфлікт у суспільствах в європейських державах. Оскільки регіональний сепаратизм і культурні образи є дуже потужним рушієм конфліктів у суспільствах, то, звісно, Росія використовує і це.
