Більше тижня тому США оголосили про початок важливої операції в Червоному морі та Аденській затоці. Направлена вона на те, щоб надати можливість вільного і безпечного пересування морського транспорту в цій акваторії попри атаки хуситів. Про початок операції повідомив Голова Міністерства оборони США Ллойд Остін. Таким чином можна буде виправити ситуацію з торгівельними суднами. Але одразу після оголошення ініціативи почалися суцільні проблеми. Хтось вважає їх суто організаційними, а хтось – відверто політичними. Давайте розберемося в цьому.
Чим важливий цей шлях
Зазвичай цей шлях дуже завантажений контейнеровозами, які прямують до Суецького каналу. Вони везуть товари в Азію, Європу і США. Тому саме ці регіони найбільше потерпають від припинення руху водним коридором, який завжди активно експлуатувався. Врешті решт, саме для цього і було свого часу збудовано Суецький канал.
Попри стабільну високу затребуваність кілька днів тому тут стояло меньше пʼяти контейнеровозів. Інші прямують зараз в обхід мису Доброї Надії, що додає до загального часу шляху ще 1-2 тижні (40% довжини всього шляху). Така затримка значно підвищує витрати на доставку, адже йде в розрахунок не лише пальне, а й праця всіх екіпажів.
Виняткове значення шляху через Червоне море полягає в тому, що саме тут проходить 30% контейнерних перевезень світу. Це становить 8,8 млн барелів транзиту нафти за добу і близько 380 млн тонн щоденного транзиту інших вантажів. Тобто, це невідворотньо матиме негативний вплив на економіку світу, і цей ефект стане помітним вже дуже скоро.
Невдала спроба
На першому етапі старт операції виглядав багатообіцяюче, адже вона мала на меті покращення судноплавства, що, в свою чергу, відновить і скоротить торговельні шляхи, а це дасть позитивний економічний ефект в глобальному масштабі. До “багатонаціональної ініціативи” долучились такі країни:
- Канада;
- Велика Британія;
- Франція;
- Італія;
- Нідерланди;
- Іспанія;
- Норвегія;
- Бахрейн;
- Сейшельські острови.
Проте вже за кілька днів стало відомо, що проект практично розвалюється, адже раптово Іспанія, Італія та Франція вирішили не підтримувати його.
Не втрачаючи надії
Пентагон став діяти інакше: замість попередньої було започатковано нову операцію, до якої мусило долучитися 20 різних країн, що ніби дали на це свою попередню згоду.
Проте, швидко стало відомо, що великі партнери знову таки відхилили пропозицію Пентагона. Ними стали:
- Австралія;
- Іспанія;
- Італія;
- Франція.
Іспанія пояснила свою відмову так: в операціях, які координує Пентагон, а не НАТО або Європа, Міноборони держави брати участь не буде. Приблизно тим самим свою відмову аргументувала і Італія. Її Міністерство оборони висловило готовність відправити у води Червоного моря свій воєнний фрегат Virginio Fasan, але зробить це тільки у відповідь на запит італійських судновласників.
Тобто для тих країн, які відмовились, важливо не сприяти ініціативі саме США. Хто зараз є найбільшим противником США, не секрет. Тому за відмовами треба бачити більш повну картину того, що відбувається, і того, які уряди бояться “розлютити орла”.
