Основною характеристикою і перевагою Президента Туреччини довго залишалось те, як талановито він вміє зберігати нейтралітет в поляризованому світі. Проте останнім часом вектор змінено через потребу економічного розвитку, що ставить хрест на багаторічному нейтралітеті.
Чистий бізнес
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Туреччина не приєдналась до санкцій проти РФ. Замість цього вона діяла так:
- збільшила поставки власної продукції в Росію, коли там виник значний дефіцит;
- налагодила паралельний імпорт для РФ;
- в кілька разів збільшила ринок нерухомості і турпослуг для російських громадян.
Але паралельно йшла і співпраця з Заходом, починаючи від блокування карток платіжної системи “Мир” і закінчуючи ліквідацією шляхів реекспорту товарів подвійного призначення.
Життя після виборів
Такий баланс останнім часом здебільшого диктувався очікуваннями електорату. Однак, після травневих виборів, де Ердоган виборов президентське крісло, прийшов час змін.
Треба терміново виправляти ситуацію з економікою. Ставка на Росію не спрацювала, тож вектор розвитку ясно вказав на Захід.
Впроваджено цілий ряд заходів:
- Туреччина дала згоду на членство Швеції в НАТО;
- підтримано запрошення України в Альянс;
- командирів батальону “Азов” повернено в Україну попри домовленості з РФ;
- надається озброєння для української армії;
- озвучено ініціативу щодо поновлення процесу вступу в ЄС.
Взаємодія з Росією не завершиться в один день, проте зміни вже настільки очевидні, що ігнорувати їх неможливо.
