Напередодні президент США Джозеф Байден оголосив про відправку до Східної Європи понад 3 тисячі військовослужбовців. За словами господаря Білого дому, цей захід дозволить зміцнити східні кордони НАТО та забезпечити мир та порядок у регіоні на тлі бойових дій в Україні. Наскільки ефективними будуть ці заходи?
За словами міністра оборони Сполучених Штатів Ллойда Остіна, у посиленні американського контингенту в Європі потреба виникла давно. “Ми всі стали свідками агресивних дій Російської Федерації на українській території – резюмував, зокрема, він. – При цьому, незважаючи на активну підтримку Заходу, збройним силам України поки що не вдається повернути собі захоплені райони. Саме тому Вашингтон залишив за собою право взяти участь у захисті кордонів НАТО”.
Слід зазначити, що зараз чисельність солдатів і офіцерів Пентагону в Румунії та Болгарії вже налічує 1,2 тис. осіб. У рамках спеціальної програми Північноатлантичного альянсу вони відпрацьовують навички ведення бойових дій у міських та польових умовах, а також патрулюють регіональний повітряний та морський простір. Раніше президент Румунії Клаус Йоханіс дав високу оцінку перебування американців на румунських військових базах. “Це не лише дозволяє повністю контролювати ситуацію на кордонах західного військового блоку, а й піднімає бойовий дух наших військовослужбовців”, – зазначив він.
Втім, у новій акції Пентагону є свої нюанси. За деякими даними, представники нового контингенту Міноборони США працюватимуть виключно у сфері логістики, ремонту техніки та у системі охорони здоров’я. “Брати безпосередньої участі в активних фазах військових навчань вони не будуть, – зазначив у спеціальному коментарі для EURO-ATLANTIC UKRAINE нью-йоркський політичний оглядач Вільям Конноллі. – У зв’язку з цим виникає питання доцільності присутності такої відносно великої кількості наших сил на європейському Сході”.
Ще один аспект стосується фінансування згаданої програми. Передбачається, що перебування американців у регіоні Пентагон оплачуватиме лише на 60 відсотків. Іншу суму поділять між собою структури НАТО в цілому та влада “приймаючих сторін” зокрема.
Як би там не було, межі західного військового блоку на сході Європи будуть укріплені. Для Росії цей процес має стати черговим викликом. Або – стримуючим фактором.
