Два роки НАТО слухало погрози Путіна і реагувало на них як гравець, що давно поступився першістю і ініціативою більш зухвалому противнику. Але після заяви Макрона про можливість введення натівських військ в Україну стало зрозуміло: ролі почали змінюватися. Звичайно, французький Президент зробив таким чином власну заявку на лідерство в Європі, але справа не лише в цьому.
Зачепило
Риторика не залишилась непоміченою, і Путін майже одразу відреагував на французьку ініціативу. А це означає тільки одне: така перспектива Росію справді турбує, інакше чому б не пропустити сказане повз вуха? Звичайно, в Кремлі одразу заспокоїли себе тим, що на ідею готові пристати далеко не всі як в ЄС, так і в НАТО.
Але не треба вважати, що заява Макрона – марна трата слів. Дуже важливо те, що ця дискусія не просто ведеться десь за лаштунками, а вийшла вже в офіційну площину. Це означає, що починають зʼявлятися ті сценарії, яких не було ще кілька тижнів тому.
Треба підкреслити, що подібна заява Макрона і заява Президента, наприклад, Польщі – зовсім різні речі, адже Франція є ядерною державою. Тож по суті це – перший епізод, коли ставки у грі підвищує не Кремль, а саме НАТО (тобто, країна, яка входить в його склад). Донедавна погрози в сфері ядерної безпеки дозволяв собі лише Путін з прибічниками. Вони чітко відслідковували страх Заходу в цій площині і періодично вдавалися до цього козиря. Попри те, що Китай не підтримував цю ініціативу, Росія використовувала її раз за разом.
Але тепер, здається, світ потроху отямився від ядерного шантажу і стандартних погроз з вуст заступника секретаря Радбезу РФ Медвєдєва. Отже, перші західні лідери демонструють, що паралізуючий страх подолано.
Завоювати нішу
Макрон таким чином гучно нагадав про себе в усій Європі. А такі амбіційні і сміливі слова хоч і можуть викликати критику, проте свідчать, що він реально претендує на роль лідера. І зроблено це в дуже вдалий момент, коли США втрачає позицію беззаперечного судді і керівника в Старомі Світі. Отже, ніша звільняється.
З одного боку, це викликає посилення панічних настроїв на кшталт “нехай все повернеться до стану напередоні 24 лютого 2022 року”. З іншого, Макрон – не один, хто починає бути активнішим, в тому ж таборі і Чехія, Данія та інші. А Президент Франції через кілька днів скликає лідерів усіх парламентських партій країни, щоб серйозно розглянути ситуацію в Україні. І ще раз обговорити відправку спецпризначенців.
На чудо і швидке рішення сподіватися не варто, але дзвіночок для України дуже позитивний.
