Вільям Конноллі: чи стане Україна частиною Західної Спільноти?
Вільям Ю. Конноллі, американський оглядач, спеціально для EURO-ATLANTIC UKRAINE.
Питання, коли завершиться війна в Україні, сьогодні турбує мільйони людей. І не лише у самій Україні. Цим питанням переймаються і політики, і обивателі на всій території від Оттави до Веллінгтона. Схоже, однозначної відповіді нема. Кілька тижнів тому під час зустрічі з потенційними виборцями екс-президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп заявив, що у разі свого обрання господарем Білого дому він припинить бойові дії на українській землі за лічені дні. Яким чином?
За його словами, зробить він це дуже просто. «Я знаю і російського лідера, і президента України. Мені не важко вмовити обох сісти за стіл переговорів», – зазначив він. Водночас чинний керівник США Джозеф Байден у властивій йому манері наголосив буквально так: «Зараз немає шляхів миттєвого вирішення «українського питання». На даному етапі Вашингтон має зосередити свої зусилля на наданні Києву військової та фінансової допомоги».
Цікаво, що і Трамп, і Байден при всій розбіжності у поглядах на «українське питання» сходяться в одному: Україна має стати частиною Західної Спільноти. Рано чи пізно. Будь-якими способами. Або, вірніше, за будь-яку ціну. Оскільки надто багато Вашингтон та Брюссель поклали на вівтар майбутнього київського процвітання у складі Об’єднаної Європи та у партнерських відносинах зі Сполученими Штатами.
Незважаючи на певні складнощі, цей процес уже триває. Немає жодних сумнівів у тому, що він успішно завершиться протягом найближчих десяти-п’ятнадцяти років. Втім, саме цього часу Захід практично не має. Для відновлення зруйнованої війною економіки України необхідно спочатку завершити цю війну, але військові дії в регіоні можуть затягтися.
У свою чергу, ні ЄС, ні США не мають таких значних коштів для виділення грошей виключно Києву. Необхідно пам’ятати, що, крім України, Брюссель і Вашингтон мають інші геополітичні інтереси, не враховувати які було б вкрай нерозумно. Зокрема, різко загострилася ситуація на Близькому Сході, посилюється ситуація навколо острова Тайвань, низка африканських країн перебуває на межі громадянської війни. Та й сама Європа опинилася у заручниках власної міграційної та економічної політики. Крім того, варто нагадати, що нинішній рік у США є роком президентських виборів, і в ході виборчої кампанії кожному з претендентів на вищу державну посаду необхідно зосередитися на американських і панамериканських турботах. Можливо, у цьому ключі ситуація проясниться вже до кінця поточного року.
Немає жодних сумнівів у тому, що в найближчому майбутньому Україна активізує свої зусилля щодо розширення співпраці зі структурами Європейського союзу та Північноатлантичного альянсу з метою якнайшвидшого вступу до цих організацій. Не в останню чергу подальший розвиток подій залежатиме саме від українського президента Володимира Зеленського, рейтинги якого на Заході зростають із завидною сталістю. Однак тут лідеру України явно слід врахувати всі перелічені вище факти і не намагатися прискорювати процес «за будь-яку ціну». Хоч би як це за нинішніх українських умов блюзнірсько звучало, але, можливо, треба виявити певну витримку і продемонструвати потенційним партнерам своє розуміння поточного міжнародного моменту.
А двері в західний світ для України будуть відчинені завжди.
