Під час своєї поїздки країнами Близького Сходу прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес не виключив можливості визнання офіційним Мадридом права Палестинської Автономії (ПА) на державний суверенітет. Про це повідомила мадридська преса. На його думку, цей процес незворотний, і рано пізно до подібної ініціативи сторони приєднаються десятки країн світу. Заява глави іспанського уряду викликала бродіння у світовому співтоваристві.
Відразу слід обмовитися. Це далеко не перший сенсаційний спіч Санчеса. На засіданні лідерів держав Євросоюзу в Брюсселі 22 березня поточного року він наголосив, що домовився з головами Ірландії, Мальти та Словенії про початок робіт із процедури визнання ПА. “Нам необхідно створити критичну масу, яка змусить Об’єднану Європу всерйоз зайнятися вирішенням близькосхідної проблеми”, – зазначив, зокрема, іспанський прем’єр. Крім того, Санчес нагадав європейській спільноті, що рішення про визнання Палестини вже найближчими днями може в односторонньому порядку ухвалити уряд Іспанії, і, згідно з місцевим законодавством, воно не вимагатиме додаткової ратифікації з боку парламенту країни. У відповідь на слова іспанського лідера офіційний Тель-Авів заявив, що позиція Мадрида, Ла-Валетти, Дубліна та Любляни є «нагородою тероризму» і, напевно, призведе до чергової дестабілізації в регіоні.
Незважаючи на те, що позиція Мадрида була озвучена ще до інциденту з обстрілом Іраном ізраїльської території, Санчес від своїх слів відмовлятися не збирається. Більше того, за деякими даними, іспанська влада планує провести додаткові переговори з керівництвом як Сектору Газа, так і Західного Берега Річки Йордан. “Немає жодних сумнівів, що вже влітку цього року можна буде говорити про створення незалежної Палестини”, – наголошується в заяві іспанського уряду. У той же час Ірландія, Мальта та Словенія поки що утримуються від зазначення будь-яких точних термінів такого процесу.
Отже, чому ж прем’єр Іспанії так активно лобіює інтереси палестинських територій? Відповідь на це питання частково спробував надати голова європейської дипломатії Жозеп Боррель. «Мадрид явно відчуває симпатію до арабського світу», – зазначив, зокрема, він. Цікаво, що свого часу саме Боррель працював у команді Санчеса, і, як стверджують незалежні аналітики, «він має вичерпну інформацію щодо мадридських планів». Є ще одне пояснення. Справа в тому, що територіально Іспанія максимально наближена до регіону Магріб (Марокко, Алжир, Туніс, Мавританія, Лівія). З Ізраїлем Мадрид встановив дипломатичні відносини лише у середині 1980-х років – доти, після закінчення Другої Світової Війни, Тель-Авів виступав категорично проти членства Іспанії в ООН, оскільки іспанська держава традиційно вважалася союзником гітлерівської Німеччини.
У той же час, як розвиватиметься ситуація в найближчому майбутньому, поки з точністю сказати не може ніхто. «Цілком очевидно, що більшість країн Європейського Союзу на сьогоднішній день налаштована на користь Ізраїлю, – сказав у спеціальному коментарі для EURO-ATLANTIC UKRAINE європейський політичний оглядач Клаус Хофф. – На цьому тлі Мадриду буде дуже важко переконати членів Європарламенту кардинально змінити свою думку. Втім, у справу можуть втрутитись Сполучені Штати Америки. Наприклад, раніше президент США Джозеф Байден зазначив, що світу необхідний план щодо майбутнього Гази і не виключив можливості існування в регіоні двох держав – ізраїльської та палестинської. Чи зможе Європарламент тоді визнати право держави Палестина на існування?».
А ось на це запитання відповіді поки що немає.
