В своїй промові Генсекретар НАТО Столтенберг гучно заявив про стратегічну помилку Кремля, яка привела до програшу у війні. Він підкреслив, що Російська Федерація потрапила в ізоляцію і ослабла. При цьому заяви щодо перемоги України лунають все частіше у вигляді лозунгів, як ідеологія, а не реальна мета. Чим це викликано?
Мета Заходу
По-перше, треба усвідомити раз і назавжди, що основна мета наших партнерів – це дійсно не мир і цілісність України, як би багато про це не говорили. Політикам завжди цікаве благополуччя своєї країни, а не допомога іншим, тому вони керуються власними інтересами.
По-друге, перемога України потребує великих вкладень, які не можуть собі дозволити навіть великі країни. Росія наростила дужі мілітарні мʼязи, і недооцінювати їх наївно.
На фоні цих двох пунктів можна визначити зміни, які сталися з Росією, починаючи 24 лютого 2022 року:
- втрата десятків тисяч військовослужбовців;
- втрата військової техніки;
- послаблення політичного впливу.
Це означає стратегічну поразку, але лише на даний момент.
А поговорити?
Що стосується перемоги України, то зрозуміло одне – до неї ще дуже далеко. Столтенберг вкотре зазначив неймовірну мотивацію і стійкість ЗСУ, проте ентузіазму на полі бою недостатньо: потрібні ще й перевага у зброї і техніці, якої наразі немає.
Забезпечити мир на даний момент може лише Росія, бо якщо Україна припинить воювати, настане її окупація, а це зовсім не мир. Зрозуміло, що мирні переговори виключені, бо РФ не готова вивести свої війська, і у світової спільноти ілюзій щодо цього немає. Більш того, Росія чекає зими, щоб відновити наступ.
Не готові сприйняти мир на умовах Кремля і українці. Центр “Разумкова” надав результати опитування, згідно який на вересень 2023 року 90% населення проти територіальних поступок Росії.
Чого чекати
Неприємний момент полягає в тому, що попри свою беззаперечну підтримку України партнери затягують з передачею озброєння. Обсяги на поточний рік було чітко визначено, але наразі надано лише 30%, тому є ризик, що план так і не виконають. Обіцяти – це одне, а надавати – зовсім інше.
Президент Литви Науседа зазначив, що причина такого відставання від графіку – недостатні потужності виробництва озброєння. Щоб зарадити ситуації, український оборонно-промисловий комплекс швидко нарощує обсяги, проте лише їх недостатньо, щоб переважити потенціал Росії і її партнерів.
