Стало відомо, що одним із головних питань під час візиту Президента Росії в Анкару буде пропозиція зробити все можливе з боку Туреччини, щоб саме тут провели зустріч перших осіб Києва і Кремля для початку мирних переговорів. На думку турецьких політиків, це просто необхідно для припинення вогню і втрат серед військовослужбовців і мирних людей з боку обох воюючих країн.
Лицар з майданом
Туреччина готова стати майданчиком, де будуть відбуватися зустрічі лідерів України і Росії. При цьому зазначається, що країна-господар не буде ніяк впливати на переговорний процес чи навʼязувати своє бачення врегулювання збройного конфлікту. Президент Ердоган впевнений, що мирні переговори – єдиний процес, який зараз можна розглядати як виграш для обох сторін, бо загальна мета номер один – зупинити кровопролиття.
Звучать такі ідеї непогано. Але тепер треба подивитися на факти. Тема переговорів підіймається періодично, а в кулуарах вона і не припинялась з 2022 року. Росія продовжує звинувачувати Україну у відмові від “конструктивного” діалогу, проте не перестає зазначати, що єдина підстава для початку переговорів – повне прийняття умов Кремля і відмова Києва від окупованих українських територій, які зараз становлять близько 20% всієї України.
“Випадкові” зміни
Візит Путіна в Анкару, під час якого йому хотіли запропонувати переговорний майданчик, був призначений на 12 лютого, і до останнього Москва запевняла, що запланована зустріч відбудеться. Але буквально за кілька днів стало відомо: все переноситься на квітень-травень. Причина – “щільний графік напередодні виборів”. Але світові експерти вважають, що вся ця риторика, яка найбільше висвітлюється саме в російських ЗМІ, як і переніс візиту – цинічна інформаційно-психологічна операція, направлена на вплив на настрої українців.
Правда полягає в тому, що ні напочатку 2022 року, ні зараз Кремль не цікавить мирні переговори, якщо вони не означають капітуляцію України. Вимоги змінились лише трохи: тепер Путін не вимагає усунення від влади чинного Президента України Володимира Зеленського.
І це цілком логічно, адже термін його каденції сплив, і одразу після припинення війни в наступних виборах Зеленський фактично не має шансів. Та, скоріш за все, він і не висуватиме свою кандидатуру. Тому зміна лідера пройде сама собою, а Росія зосередить всі зусилля на тому, щоб посприяти приходу до влади проросійського кандидата, навіть якщо в передвиборчій кампанії будуть озвучуватися зовсім інші тези, щоб здобути лояльність українців. А вже після цього можна буде розпочати третій акт драми по захопленню сусіда більш мирними або такими ж агресивними методами, як і раніше.
