Після того, як перед Новим роком на війні зафіксована одна з найбільших втрат живої сили російської армії, починаючи з 24 лютого, “душа” російської пропаганди Маргарита Симоньян написала в соцмережі, що “нічого, слава Богу, не сталося”.
В її тексті сказано, що напередодні Нового року вся країна була впевнена: свято пройде з терактами або атаками з боку України по території Росії. Це напруження затьмарило свято, проте ранок показав: нічого не сталось.
І все б можна було списати на черству і егоїстичну натуру журналістки, для котрої загибель принаймі 89 російських солдат, які офіційно визнала Росія, – це “нічого” (насправді жертв набагато більше – біля 270). Проте є одне “але”: текст вийшов через 13 годин після удару по Макіївці. Саме такого часу достатньо, щоб узгодити наративи окремого журналіста з тим, що вимагає транслювати влада російському народу.
Отже, простежується, що:
- Пост мав заспокійливий характер. Одна з його основних думок: “Поки по нашим головам не прилетіло – все в порядку, навіть якщо на фронті сотнями вмирають російські солдати”.
- Пост дискредитував життя російських військових. Напруження напередодні свята було зайвим, адже життя військових – це щось, що не варте уваги.
- Пост писався на замовлення, щоб показати середньостатистичному росіянину, який не вміє думати самостійно, що все в порядку, ситуація під контролем.
Поспіх, некомпетентність чи зневага до читачів
Спеціалісти зауважують, що в тексті є безліч недоліків. Наприклад, в ньому явно читається, що російська пропаганда безпідставно демонізує ЗСУ, які мусять підступно чинити теракти щодо мирного населення в новорічну ніч, як робить це Росія, проте таких дій з боку України так і не здійснено. Проте, боятися того, що читачі зроблять такий висновок, можна лише тоді, коли знаєш: вони здатні до аналізу. Судячи зі всього, Маргарита Симоньян не вважає такими пересічних громадян Росії, які читають її пости.
Ще один слизький момент: російська армія 31 грудня якраз здійснила атаки по Україні, внаслідок яких загинули цивільні люди. Заставити дії двох армій не важко, висновки напрошуються самі по собі.
Вбитий? Сам винен!
Наступний крок російської влади і пропаганди був майже очікуваним, а саме – перекладання вини за те, що відбулося, на постраждалих. Їх звинуватили у користуванні телефонами, що допомогло ЗСУ викрити місце скупчення і атакувати позиції. Однак, мобільні телефони у будь-якій армії світу сьогодні – це обовʼязкова річ, бо сучасні бойові дії відбуваються не 100 і не 50 років тому. Проте принцип, який завжди зберігався у радянській промисловості щодо перекладення відповідальності на загиблого під час нещасного випадку, став одним з головних і в сучасній російській армії.
