Такої інформаційної бурі, як від повідомлення про нібито усунення з посади Головнокомандувача ЗС Валерія Залужного, Україна не знала з часів повстання ПВК Вагнер. І ситуація ця показала, що існують серйозні проблеми комунікації медіа і держави. Що ж це насправді було?
“На паркані написано”
Почалося з того, що колишній депутат Верховної Ради Борислав Береза написав, що з власних джерел отримав інформацію про звільнення Залужного. Поки серйозні ЗМІ шукали підтвердження істинності або спростування цієї інформації, вона рознеслася, викликавши ефект лавини.
Для цієї новини був готовим родючий грунт, адже про конфлікти між Залужним і Зеленським писали як в Україні, так і за кордоном. Після критики дій Головнокомандувача представницею фракції “Слуга народу” Безуглою навіть озвучили думку, що її устами промовляють те, що обговорюється в Офісі Президента.
Дим без вогню?
Важливо, що всі, хто писали про відставку, посилалися на неназвані джерела, що вже викликає масу питань і підозр. Коли в мережі вже почали розповсюджувати списки кандидатів на цю ключову на даний момент посаду, Міноборони опублікувало дивну фразу: “Одразу всім відповідаємо: ні, це не так”. Ця фраза могла трактуватися по-різному, наприклад, “не звільнили, а сам пішов” і т.д. Тому вважати її вичерпною не можна.
Реакція суспільства була болюча, але з того, що сталося, можна зробити кілька важливих і корисних висновків:
- Залужний твердо утримує титул ідола українців, що не дивно у країні, де триває війна. Сприйняття Головнокомандувача як рятівника і єдину надію на перемогу може зашкодити Україні.
- Реакція Зеленського, який не прокоментував належним чином те, що сталось, дивує і виглядає штучною. Єдиною правильною реакцією, якби новина не мала підґрунтя, було б запевнити людей, що спільне діло продовжується, він довіряє Залужному, і команда єдина в своїй роботі.
- Українці далекі від критичного сприйняття інформації з будь-яких джерел, що може мати насправді фатальні наслідки. В першу чергу треба налагодити державну комунікацію.
Важливо, щоб на всіх рівнях усвідомлювали, що найперший ворог під час війни – дезінформація. Також треба памʼятати, що інформація буває:
- підтверджена і непідтверджена;
- офіційна і неофіційна;
- достовірна і недостовірна;
- правдива і неправдива.
При цьому, наприклад, офіційні заяви не завжди правдиві, а неофіційні не обовʼязково недостовірні.
Почули повсюди
Шкоди від цієї ситуації немало, адже вона не лише розхитує моральний стан людей всередині країни. Її ще читають і аналізують:
- західні партнери;
- люди на окупованих територіях;
- в Росії.
Наприклад, “рупор Кремля” Маргарита Симоньян вчора написала у себе в ТГ: “Зняли Залужного чи ні, Буданов замість нього прийде чи ні – бардак на хуторі для нас корисний”. І вона права.
Тим часом згідно даних Київського міжнародного інституту соціології 94% українців довіряють головнокомандувачу, і показник цей стандартно високий вже майже два роки.
За кордоном реакція на цю ситуацію така:
- Financial Times: рішення про звільнення ухвалене, і воно відбудеться, хоч західні партнери не підтримують цього;
- ВВС: указ про відставку підпишуть найближчими днями;
- The New York Times: Залужний вважається найсерйознішим суперником Зеленського, тому його можуть усунути.
Тут теж треба розуміти, що такі матеріали можуть базуватися як на реальних даних, так і бути припущеннями.
В кінці підкреслимо одну важливу тезу: в історіях різних війн головнокомандувачі нерідко змінювалися, і це зовсім не означало поразку. Важливо, щоб на цій посаді була людина, яка може добре робити свою справу. Але якщо така людина знайшлась, важливо не втратити її.
