З самого початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України у США була концепція повільного виснаження РФ, наслідком чого мав стати прихід до влади прозахідних політичних сил. Те, що США прорахувались, беззаперечно. А що далі?
Стратегічний програш очевидний з таких фактів:
- В ЄС все ефективніше діє пропаганда РФ про те, що США вигідна довга війна, щоб збільшити продажі американської нафти і газу в Європу. Російські наративи поглиблюють думку про те, що ЄС і США – економічні противники.
- Серед українського народу поширюється впевненість, що затягування геноциду українського народу цікаве для американського уряду. Чим довше триває війна, тим більша втрата оптимізму у українських людей, вони виснажені і легше стають мішенями російської пропаганди.
Російська влада стверджує, що якби США були зацікавлені в перемозі Києва, вони б ще в перші місяці надали все необхідне озброєння. Це б призвело до завершення війни з повною деокупацію вже до жовтня 2023 року.
Слова і дії
Пропагандисти Кремля постійно наголошували для свого народу про ризики ескалації конфлікту між НАТО і Росією, результатом якої може бути початок ядерної війни. Вони безперервно повторювали, що НАТО тільки й чекає зручної хвилини для наступу. Проте реальні дії Москви кажуть зовсім інше: вона не боїться нападу з боку НАТО, оскільки відвела біля 80% військ, що розташовувалися на західних кордонах Росії, а саме – біля країн Балтії та Фінляндії в більш актуальні регіони. Тобто, нападу з боку НАТО не так вони вже й очікують. Проте їх пропаганда подіяла на багатьох західних експертів та журналістів.
Мавпа з ядерною зброєю
Ще одна причина прорахунку США становить страх з приводу того, що після розвалу РФ до влади можуть прийти крайні радикали, які будуть контролювати ядерний потенціал. Проте спеціалісти зазначають, що наразі всі радикали Росії знаходяться під дуже міцним “ковпаком” ФСБ, та й розвал неможливий як такий, бо здатності до створення незалежних країн на базі імперії поки що немає.
Швидка перемога України натомість не стала б причиною Третьої світової або розвалу РФ, проте забезпечила б зміну режиму. Це дало б дуже короткотривалу можливість для реалізації адекватним силам серед еліти, зацікавленої в рухові Росії більш цивілізованим шляхом.
Час для зміни стратегії
“Заморожування” конфлікту, до якого все частіше закликає США – хибний шлях, адже навіть російські військові експерти зазначають, що для відновлення свого воєнного потенціалу потребують менше ніж 5 років. Такий сценарій став би для НАТО справжнім самогубством.
Єдиним варіантом зараз є визнання Путіна і його режиму преступним і припинення жодного діалогу з ним. В той самий час потрібно дати гарантії його адекватним опонентам про підтримку і проведення демократичних виборів.
Важливою перевагою Кремля на даний момент є те, що США недооцінюють рішучість і відчай агонізуючої правлячої верхівки. Вона здатна на будь-які дії і ніколи не погодиться на цивілізоване вирішення конфлікту, тому всі сподівання на це в даній ситуації не просто наївні, а дуже шкідливі.
