За два роки європейські країни неодноразово відмовляли Україні в поставці певної військової допомоги, аргументуючи це тим, що таким чином вони можуть стати стороною війни, яку Росія зможе заатакувати. Останній раз подібне заявив Олаф Шольц, коли не погодився надати Києву ракети Taurus. Але більшість громадян не розуміють, чи є чіткі норми для того, щоб країну дійсно почали вважати ще однією стороною конфлікту. Варто розібратися, в юридичній чи політичний площині лежить це питання.
Що стосується тих самих німецьких ракет, то погіршуючим фактором стало перехоплення розмови офіцерів Німеччини, під час якої вони детально обговорюють, по яким саме обʼєктам Україна могла б застосувати ракети. Російська пропаганда подала це у вигляді доказу планів нападу німців на російські (насправді окуповані українські) території. Той факт, що Олаф Шольц відмовив в наданні цього озброєння, Кремлем не підкреслюється. Те, що дискусія стосувалася саме того, як не стати третьою стороною війни, теж замовчується.
Що треба знати
Взагалі поняття “третя сторона” дуже розмите і неточне. Так можна назвати країну, яка безпосередньо втручається в бойові дії. Ті ситуації, які є зараз, під це визначення не потрапляють. Наприклад, постачання системного комплексного озброєння потребує розгортання своїх солдатів у воюючій країні. В Україні так діють військові Бундесверу і Великої Британії. При цьому НАТО зовсім не задіяне.
Давайте розберемось, а коли ж третя країна переходить в розряд воюючої. За часів Другої Світової для цього використовували офіційне оголошення війни, зараз це вже майже не практикується. Отже, чіткі юридичні правила відсутні.
Кваліфікована думка
Експерт з міжнародного права Інституту Гейдельберга Венткер виділяє такі два пункти:
- Прямий звʼязок з бойовими діями. Тобто, операції, які проводять силами або за участю третьої сторони, завдають конкретної шкоди ворогу.
- Тісна координація з військовими операціями держави, яку підтримує третя сторона.
Просто поставка зброї або навчання військових не потрапляють в цю класифікацію. Більше того, навіть розгортання європейських сухопутних військ в Україні, як нещодавно заявляв Макрон, не робить НАТО стороною війни. Важливо те, які завдання вони виконують, а не те, де вони розташовані. Єдине, що таке розташування робить їх обʼєктом атак і тим самим сприяє мимовільному втягненню в конфлікт.
Отже, зараз всі дискусії про страх стати третьою стороною полягають суто в політичній площині і є результатом дипломатії і внутрішніх політичних ігор.
