Сполучені Штати надіслали Україні оновлений варіант угоди про співпрацю у сфері корисних копалин. Основною зміною стало вилучення пункту про передачу американцям управління атомними електростанціями (АЕС). Про це повідомили впливові західні видання Bloomberg та Financial Times, які ознайомилися з текстом документа.
Якщо раніше мова йшла лише про рідкісноземельні метали, то тепер угода охоплює всі мінеральні ресурси України, включно з нафтою та газом. Крім того, зазначається, що до співпраці можуть бути залучені транспортна та переробна інфраструктура: дороги, залізниці, трубопроводи, порти та заводи.
Чому Трамп хотів отримати контроль над АЕС?
Питання передачі українських АЕС США почало активно обговорюватися після заяви речниці Білого дому Керолайн Левітт. 19 березня вона повідомила, що тодішній президент Дональд Трамп нібито запропонував Володимиру Зеленському передати американцям контроль над атомними електростанціями України.
Міністр енергетики США Кріс Райт підтвердив готовність США взяти на себе керування українськими АЕС, якщо це сприятиме завершенню війни. Однак він наголосив, що на офіційному рівні таке питання ще не обговорювалося.
Під час зустрічі з членами уряду Трамп визнав, що між США та Україною ведуться переговори щодо використання копалин. Він також зазначив, що американці зацікавлені в контролі над енергетичними об’єктами:
“Зараз ми говоримо про території. Ми говоримо про лінії розмежування, про енергетику, про володіння електростанціями. Дехто каже, що електростанція має належати Сполученим Штатам… тому що в нас є досвід”.
Чи залишиться Запорізька АЕС у руках України?
Раніше в ЗМІ з’являлася інформація, що Білий дім розширив свої економічні вимоги до Києва, зокрема щодо тимчасово окупованої Запорізької АЕС. Повідомлялося, що Трамп міг спробувати використати ЗАЕС у процесі видобутку рідкісноземельних мінералів в Україні.
Український нардеп Ярослав Железняк провів аналіз запропонованої США угоди та зазначив, що вона передбачає абсолютний контроль американської сторони над видобутком корисних копалин. Крім того, контракт не має чітко визначеного терміну дії, а всі прибутки від експлуатації ресурсів можуть виводитися за кордон. Будь-які зміни в угоді можливі лише за згодою США.
Чи вигідні такі умови для України?
Оновлений договір відкриває можливості для розвитку гірничодобувної галузі України за підтримки американських інвесторів. Проте одночасно виникають питання щодо економічного суверенітету країни та рівноправного партнерства в таких домовленостях.
Очевидно, що питання контролю над природними ресурсами України залишається важливим у відносинах з Вашингтоном. Відмова США від управління українськими АЕС зменшує ризики втручання у критично важливу інфраструктуру, але розширені умови співпраці в сфері корисних копалин можуть призвести до суттєвої економічної залежності України від Сполучених Штатів.
Якими будуть подальші кроки України в цьому питанні? Чи знайдеться компроміс, що збереже національні інтереси та водночас залучить іноземні інвестиції? Відповіді на ці питання стануть зрозумілими вже найближчим часом.
