Саміт глав держав та оборонних відомств країн-учасниць Північноатлантичного альянсу не ознаменувався ухваленням будь-яких історичних рішень. При цьому, як стверджують незалежні експерти, зустріч на найвищому рівні у Вільнюсі 11-12 липня може вважатися «загалом успішним заходом». Чому?
Відразу необхідно зазначити, що чіткої відповіді на це питання не можуть сьогодні дати ті самі експерти, ані самі учасники згаданого форуму. Можливо, це й на краще: натовський саміт справді наочно продемонстрував усьому світу певну демократичність заходу. Насамперед тому, що в його рамках Туреччина раптово відмовилася від використання свого права вето на вступ Швеції до західного військового блоку. Дальше більше. Румунія, незважаючи на всі песимістичні прогнози, зуміла домогтися виділення додаткових коштів на зміцнення обороноздатності сил НАТО, розташованих поблизу кордонів з Україною. І, нарешті, саміт ухвалив рішення про відстрочку можливого підписання договору про швидке ухвалення офіційного Києва до структур західного військового блоку.
«Загалом саміт проходив у форматі повноцінної дискусії, – резюмував Генеральний секретар Альянсу Йєнс Столтенберг. – Як виявилося, у результаті всі делегати дійшли єдиної думки щодо необхідності посилення впливу Блоку та виділення додаткових коштів на нові оборонні проекти». При цьому Столтенберг наголосив, що питання про членство України в НАТО на цьому фоні автоматично відкладається на невизначений термін.
Так вийшло. Вся справа в тому, що так звана «українська проблема» не була основною на порядку денному саміту. Точніше, вона регулярно згадувалася на полях та в кулуарах заходу, але не знайшла у його учасників широкого відгуку. “Склалося враження, що форум просто проігнорував основні потреби України”, – сказав у коментарі для EURO-ATLANTIC UKRAINE європейський оглядач Олександр Мітц.
Втім, ця думка спірна. Передбачається, що Альянс реалізовуватиме спільні програми з Києвом і надалі. Щоправда, питання про майбутнє України в НАТО вирішуватиметься на інших платформах.
“Саміт у Вільнюсі став повторенням пройденого етапу рішень зустрічі на найвищому рівні в Бухаресті 15 років тому”, – зазначають західні оглядачі. Втім, вони мають рацію.
