Останні півроку все частіше постає питання про те, як відобразиться на Україні можливий прихід до влади в США Дональда Трампа, який не вважає підтримку Києва першочерговим завданням його країни. Це означало б досить різку зміну зовнішньополітичного курсу країни в багатьох моментах. Давайте розберемось, чи можлива насправді така радикальна зміна.
Обіцянки, обіцянки…
Побоювання виникли небезпідставно: у промовах Трампа дійсно часто йдеться про те, що США повинно менше надавати допомоги Україні, а натомість зосередитись на своїй безпековій політиці. Чим викликані такі промови?
Боротьба за електорат – це аналог рекламної кампанії, яка намагається продати якийсь продукт. Спочатку треба зрозуміти, чого хочуть люди, а потім розповісти, що ви продасте їм те, чого не вистачає для щастя. Так само і в політиці. Зараз серед великого відсотку американців присутні настрої втоми від війни, яку називають чужою. Вони прагнуть підвищення рівня життя всередині країни, а не боротьби за справедливість у всьому світі.
Команда Трампа про це чудово знає, адже щодо цого постійно проводяться моніторингові дослідження, щоб розуміти, що саме треба пропонувати виборцям в своїй програмі. Саме тому заяви про переключення фактору уваги з допомоги Києву на вирішення питань міграційної кризи – прямий шлях в президентське крісло. Але обіцяти – це одне, а виконувати свої обіцянки після обіймання посади – річ зовсім інша, як це постійно відбувається в політиці. І чи стане Трамп притримуватися того, що обіцяє зараз, питання дуже делікатне.
Скорочення підтримки
Фінансова допомога Україні з боку США – не рука допомоги нужденному і не встановлення справедливості, як часто намагаються пояснити народу. Насправді, це втримання сфер впливу у світовій політиці і зберігання балансу та дипломатичних відносин між країнами-партнерами. Саме тому припинення або значне зменшення допомоги Києву означало б відверту капітуляцію Вашингтону перед тоталітарними режимами. І навряд чи таку позицію виправдало б навіть саме населення США, адже протистояння США-Росія триває десятиріччями, з цією позицією виросло не одне покоління американців.
Демонстрація сили своєї країни – те, що давно стало тут національною ідеєю. Боротьба за демократію – теж. Це зрозуміло будь-якому пересічному американцю. А будь-якому політику зрозуміло, що відмовитись від підтримки України для Білого дому означає послаблення всіх напрацьованих за десятиліття геополітичних позицій.
Європа щось знає?
Але, здається, Європа припускає, що така ймовірність дійсно існує, і слова Трампа – не пустозвонство. Саме тому після того, як фінансовий проект наприкінці грудня конгресменами так і не було прийнято, з боку європейських політиків послідувала ціла низка фінансових, політичних і військових ініціатив щодо України. Якби у них була інформація про те, що США ось-ось владнають це питання, навряд чи пішла б така потужна підтримка. Це може свідчити про те, що в Євросоюзі вірять: Америка може реально змінити свій курс.
