У ході свого недавнього візиту до Китаю президент Франції Еммануель Макрон виступив із справді сенсаційними заявами, в яких фактично відвів Парижу «окрему роль» у справі взаємин Європейського союзу зі Сполученими Штатами Америки, а також залишив за П’ятою Республікою право обговорювати геополітичні питання. Цілком природно, така позиція викликала невдоволення Вашингтона та критику у низці європейських країн.
Відразу слід зробити ремарку. У ході своїх переговорів з головою КНР Сі Цзіньпіном Макрон справді певною мірою виявив, якщо так можна сказати, «дипломатичну жорсткість». Насамперед він підкреслив, що Франція «не має наміру бути васалом США», і його країна має власну думку щодо низки міжнародних проблем. Особливо з проблеми взаємовідносин Тайваню і материкового Китаю. «Париж виступає за цілісність КНР і, на відміну від Штатів, – за примирення Пекіна та Тайбею, – зазначив він. – Якщо через тайванську кризу виникне конфлікт між Сполученими Штатами та Китайською Народною Республікою, Європа не матиме ні часу, ні коштів на розвиток своєї стратегічної автономії».
За деякими даними, Макрон запропонував «товаришу Сі» здійснювати політичні та економічні взаємини між Парижем та Пекіном «без огляду на позицію Вашингтона». Мовляв, це дозволить значною мірою зміцнити зв’язки Європи та Південно-Східної Азії.
Далі події розвивалися, немов у калейдоскопі. Спочатку «пекінські тези» глави французької держави засудили представники низки країн Євросоюзу. Так, представники дипломатії Литви назвали заяви Макрона «геополітичною сліпотою», яка нібито може поставити під загрозу інтереси ЄС, зокрема, і Північноатлантичного альянсу в цілому. Потім сенатор США від Республіканської партії Марк Рубіо на одній зі своїх сторінок у соціальних мережах висловив своє «принципове занепокоєння» позицією президента Франції, наголосивши, що це «в такому разі може бути поставлене під сумнів перспективи двосторонньої французько-американської співпраці у справі надання військової допомоги. Україні». У подібному ключі висловився і голова держдепартаменту США Ентоні Блінкен.
Втім, перебільшувати значущість заяв Макрона не варто. Вся справа в тому, що в даний час у самій Франції назріла найглибша соціальна криза. Вже після повернення на батьківщину французький лідер зіткнувся з необхідністю вирішувати проблеми масового суспільного невдоволення вкрай непопулярною пенсійною реформою, загрози інфляції, а також ймовірної нової повної зіткнень на етнічному ґрунті.
У зв’язку з цим американський президент Джозеф Байден поспішив запевнити «союзників США по всьому світу» у послідовній реалізації раніше досягнутих стратегічних домовленостей між Парижем та Вашингтоном. Проте, на думку незалежних аналітиків, це запевнення прозвучало «не надто переконливо».
