Українці в переважній більшості проти втручання УПЦ МП в державні справи , а більше половини громадян України взагалі вважають, що її діяльність в Україні треба заборонити. Такі дані отримали під час дослідження в грудні 2022 року. Чим викликано таке недоброзичливе ставлення?
Сталінський терор
На початку 1930-х років діяльність греко-католицької церкви в Україні фактично заборонили, священників переслідували, їх родини розстрілювали. Ситуація змінилась з початком війни: після 1941 року Сталін вирішив, що співпраця церкви з державою в обставинах, що склалися, вигідна. Наприкінці Другої світової затверджено офіційний план керівництва, який мав назву “Заходи щодо відриву греко-католицької церкви в СРСР від Ватикану і подальшого її приєднання до російської православної церкви”.
Але для того, щоб здійснити це, треба було знайти союзників серед священників, які голосно заявили б про добровільне і необхідне повернення України до “материнської” Російської Православної Церкви. Когось привернули з примусу, хтось боявся можливої небезпеки для себе і своїх родин, тому погодився. Цей період історики називають “гільйотиною НКВС”.
Одним з красномовних актів після злуки стало читання анафеми Івану Мазепі.
Терпіння скінчилось
Якщо після отримання незалежності більшість громадян терпляче ставились до УПЦ МП, то з початком повномасштабного вторгнення терпіння закінчилося. Це повʼязано з риторикою підтримки російських дій, яку священнослужителі постійно транслювали.
Зараз думки громадян з приводу діяльності УПЦ МП розділилися таким чином:
- 54% – за повну заборону;
- 24% – проти повної заборони, але за ведення державного контролю і нагляду над діяльністю;
- 12 – проти втручання в дії, але за розслідування окремих випадків правопорушень.
Більшість людей вважають УПЦ МП “п’ятою колоною Кремля”, яка сприяє агресії Москви.
Варто зазначити, що за даними Київського Міжнародного інституту Соціології за 2022 рік, лише 4% віруючих в Україні ідентифікували себе саме з Православною церквою Московського патріархату.
