Цього року Президент Росії не відмовився від проведення “Прямої лінії”, як минулоріч. У багатьох після її завершення залишилось безліч питань, адже зрозуміло, що слова політиків і реальні послання, які за ними ховаються, часто відрізняються. Про що ж насправді було спілкування під час трансляції?
Знаємо як, не знаємо навіщо
Експерти зазначають, що Путін вів себе досить впевнено навіть в той час, коли публічно обговорювалися питання війни з Україною. При цьому він розповідав про окремі стадії і шляхи, але кінцеву мету однозначно не назвав.
На питання про те, коли закінчиться так звана СВО, він відповів: “Коли всі цілі будуть досягнуті”. Нагадуємо, що ці цілі – денацифікація та звільнення російськомовного населення Донецької і Луганської областей від утисків з боку влади. Території давно окуповані, всі російські канали безкінечно звітують про розгроми українських військових підрозділів, але це жодним чином не заспокоює Кремль. Тож питання щодо закінчення залишись.
Треба більше
Те, що цілі війни непрозорі, помічають не лише аналітики і експерти, але і прості громадяни. Саме цим і викликані питання від людей. Але непрозорі цілі, які чітко не вимовляють вголос, не свідчать про розгубленість влади. Скоріше це вказує на те, що диктатор хоче залишити за собою можливість коригувати їх у процесі без зайвих питань від людей. Якби ще 20 місяців тому було сказано, що мета – захоплення більшої частини українських земель, це б викликало закономірне обурення громадян РФ. Поступовість – це усвідомлена тактика.
Така позиція підтверджується і заявами Путіна про те, що Одеса – споконвічно російське місто. Ця риторика була присутня й раніше, але останнім часом притихла. 14 грудня стало днем, коли до подібних тверджень публічно повернулись.
Можемо, але не хочемо
Щоб виглядати більш впевнено в очах електорату, Президент РФ торкнувся ситуації на лівому березі під Херсоном. Для виправдання нездатності російської армії відбити позиції, які раніше були деокуповані українськими підрозділами, він назвав це спеціальною тактикою цілеспрямованого переманювання. Для людей, далеких від військової науки, це дійсно може звучати як “це не ми не можемо нічого зробити, це ми навмисне причаїлися для подальших активних дій”.
Математика – наш друг
Також Путін розповів про те, що Росія втратила більше 300 тисяч військовослужбовців під час повномасштабного вторгнення в Україну. Сказано це було не прямо, але цифри про кількість армії на початок військових дій і необхідність в мобілізації в конкретних цифрах явно мали на меті вперше вказати на це. Підрахувати втрати міг кожен охочий, про що Путін прекрасно знав.
Демократ світу
Ще одна характерна риса “Прямої лінії” – “гра в демократію”. Питання, які виводять на екран, розташований за Президентом, проходять дуже детальну цензуру і модерацію, випадкових слів там не буває. Тому вважати, що ці звернення потрапили туди самі по собі – наївно.
Ймовірно, Путін таким чином вирішив довести, що народ має право голосу, переслідувань за інакодумство в країні немає. Це означає, що деспотична влада відчуває тиск і небезпеку через репутацію тиранії. Зазвичай за подібні висловлювання навіть в повсякденному житті можуть початися переслідування, судові справи та ін. Тому демонстрація загравань з демократією виглядала постановочно, але спеціалісти зазначають, що на неосвічену публіку, яка дуже чутлива до маніпуляцій це матиме вплив. Оскільки електоратом нинішньої влади є саме ця верства населення Росії, то подібні дії можуть мати ефект.
Прикладом таких “вільних” питань були наступні:
- Чому ваша реальність не відповідає нашій дійсності?
- Як можна переїхати в ту Росію, яку демонструють на “Першому каналі”?
- Чому в Криму російський мобільний звʼязок працює в роумінгу, якщо Крим – це Росія?
Правда, демократія була дещо обмеженою. Наприклад, пропутінські ЗМІ вимкнули можливість коментарів перед початком “Прямої лінії”. Лише два канали залишили таку можливість, де глядачі не обмежували себе в критиці влади.
“Один народ”
Як і раніше, Путін наголосив на тому, що українці з росіянами – братські народи, а війна, що точиться, по суті – громадянська. Хоч ніхто в Росії вже не має ілюзій щодо “одного народу” і нібито любові українців до росіян, згадка про громадянську війну була дуже вдалою ідею, адже вона вказує на те, що дії точаться в одній країні, а не в двох різних державах.
Загальний висновок, який зробили аналітики після “Прямої лінії”, полягає в тому, що Кремль не збирається змінювати свої плани і навіть впевнений в успішному завершенні початого. Одночасно Президент Росії поспішив заспокоїти громадян заявою про те, що нового етапу мобілізації не очікується.
