Вже не вперше останнім часом Польща з союзниками підняли в повітря авіацію під час масованої атаки росіян по Україні. Оперативне командування Збройних сил попередило про шумові ефекти, які мають місце, з особливою концентрацією в південно-східній частині країни. Не втішають людей і заяви влади, в яких прямим текстом говорять: війна буде.
Назвати своїми іменами
Останні крапки над “і” розставив Премʼєр-міністр Польщі Дональд Туск, який зазначив, що як би страшно це не звучало, але з кожним днем стає зрозуміліше, що війна – вже поняття не з минулого. За його словами, нова реальність почалася два роки тому, і такої важкої ситуації не було аж з 1945 року.
Варто зазначити, що це не перше застереження Туска: вперше він піднімав цю тему ще під час минулого перебування на посаді з 2007 до 2014 року. Тоді його слова серйозно сприйняли лише балтійські країни. Позиція про те, що Росія для Європи становить загрозу, а не є партнером, вважалася закономірною, адже за поляками у світі давно утвердилася слава русофобів. Зараз Туск з гіркотою повідомляє, що спостерігає зміни в усіх європейських столицях, де його позицію вже не сприймають несерйозно. Тепер підстави зрозуміти, що він був правий весь цей час, є, але навряд чи це тішить політика.
Про що і з ким говорити
Однак США при цьому не поспішає з ухваленням нового пакету військової допомоги, хоч Зеленський особисто звернувся до спікера Палати представників Конгресу, підкреслюючи, що зволікати з цим не можна.
Мирний план, який запропонував Київ, рішуче відкидається російською стороною, адже в ньому присутні неприпустимі для Кремля пункти, наприклад, про повне виведення військ з окупованих територій. В цьому ж мирному плані йдеться про відновлення українських кордонів зразку 1991 року і про відповідальність Росії за завдану шкоду за час повномасштабного вторгнення. І наразі ситуація така: Зеленський відкидає переговори, які не враховують мирного плану, а Москва й чути не хоче про те, щоб повернути захоплене.
Лавров повідомив, що швейцарські чиновники готові провести в Берні мирний саміт з залученням російської сторони “на реалістичних умовах”. Нібито мирний план буде опрацьовано колективно, і коли всі правки внесуть, такі переговори відбудуться.
Вихід з реанімації
І те, що ситуація явно погіршується, не секрет. За останні тижні Росія здійснила багато масованих атак по інфраструктурі України. Енергетична сфера України знаходиться у реанімаційному стані і не факт, що вийде з реанімації живцем. Але головна проблема полягає в тому, що Москва вдається не лише до бомбардувань, не менш ефективна її інформаційна війна. Зеленський у своєму зверненні після наймасштабнішої атаки 22 березна зазначив, що Росія витрачає мільярди на підкуп впливових людей і поширення неправдивої інформації в Африці, Європі та Азії, і це дійсно має негативні наслідки для обороноздатності України. Виглядає так, що світ продає своє мирне майбутнє за можливість збагачення окремими політиками.
Український Президент розповів, що аналітичний потенціал спецслужб його держави високий, але “нам потрібно більше інформації, більше можливостей для впливу”.
Ще один наступ
Також він повідомив, що ще одна хвиля наступу росіян очікується на початку літа, і це теж вимагає термінової військової допомоги з боку Заходу. Взимку без постачання з США українська армія втримала натиск нападників, але вже знаходиться на межі своїх можливостей. До чергового наступу треба підготуватися, щоб він не був вдалим для Росії. Найбільше зараз необхідні зенітні системи Patriot і додаткова артилерія.
Також українська сторона має дані про можливі плани розширення агресії путінського режиму на такі країни:
- Казахстан;
- країни Балтії;
- Польща;
- Німеччина.
І якщо здається, що з допомогою від США можна тягнути до того часу, то це велика помилка, адже простіше і набагато дешевше для Америки надати допомогу Києву зараз, а не тоді, коли вона змушена буде захищати країни-члени НАТО. І Європа не буде при цьому зруйнована так, як зараз це відбувається в реальному часі з Україною.
Але світ занадто неповороткий і немобільний, коли йдеться про термінові рішення і дії. Дуже хочеться, щоб ця повільність не призвела до страшних наслідків в найближчому майбутньому. Допоки Захід не розглядає війну в Україні як власну проблему, прірва розростається.
