Події, які розгорнулися днями в Туреччині, вже назвали “стамбульським дивом”, яке підтверджує: будь-яка влада має свій розквіт і своє згасання. Здається, опоненти Президента Ердогана отримали чіткий сигнал про те, що опозиція має бути готова до активних дій.
Аналітики констатують: це вперше після приходу до влади провладна партія втратила більшість в країні. Отже, опозиційні сили зараз посилюють свою боротьбу за спадщину старіючого лідера, пік якого вже минув. Сподівань на те, що він знову поверне свій вплив, немає, бо це протирічить загальній практиці і світовому досвіду: якщо хвилю втрачено, її вже не повернути.
Перемога, яку отримала опозиція, стала приємною несподіванкою навіть для самої опозиції. Республіканська народна партія перемогла в Стамбулі, Анкарі та переважній більшості великих турецьких міст. Та й це ще не все: не лише міста зробили такий вибір, а взагалі переважна більшість виборців Туреччини, і у звітах констатують, що така велика кількість людей залучилася до виборів вперше за десятиліття. Переможна партія набрала 37% голосів і перемогла Партію справедливості та розвитку Ердогана. В той же час ісламська консервативна правляча партія зазнала найгіршої поразки з моменту приходу до влади в 2002 році (іслам в Туреччині не сприймається так неоднозначно, як в словʼянських країнах).
Що ж змінилося цього разу? Основних фактора два:
- За переможців проголосували не лише кемалійські прибережні західні райони, як це бувало щоразу, а й великі частини Анатолії.
- Найголовніше, що окрім Анкари за них віддали голоси і в Стамбулі, а цей мегаполіс нараховує 16 млн жителів, тому є найбільшим містом і центром Туреччини.
Тріумф опозиції тим більший, що його ніхто не очікував. Якщо ще минулоріч усунення Ердогана припускалося, то зараз все було зовсім не так. Після того розчарування опозиція виявилась розділеною, а тому – це ослабленою. Шестипартійний альянс розпався.
Як же пояснюють цю неочікувану перемогу? В першу чергу до неї призвела висока інфляція, яка викликала загальне невдоволення. І хоча уряд намагався здійснити стабілізаційні заходи, падіння турецької ліри зупинити не вдалося. Особливо це помітно саме у великих містах, де невідповідність зарплат і вартості житла стала занадто великою.
І хоча та сама тенденція була і минулого року, але реально змін в уряді не могли навіть припустити і самі виборці, тому від змін свідомо ухилилися. Але час йшов, а ситуація не змінювалась. І от цього разу провладна партія просто не змогла мобілізувати своїх виборців на виборчі дільниці.
Та треба залишатися адекватними: хоч всі вже трублять про кінець епохи Ердогана, відбудеться вона не раніше 2028 року, бо наступні вибори будуть лише тоді. Також треба усвідомити, що до того часу відбудеться ще багато подій, які важко спрогнозувати, тому розраховувати на те, що народ віддасть свої голоси тим самим силам, яким віддав і цього разу, наївно. Але тим, хто захоче отримати президентство, вистачить часу, щоб продумати стратегію і як слід підготуватися.
Чи станеться ця зміна, і як відбуватиметься боротьба за владу, ми зможемо побачити найближчими роками, бо, як відомо, все починається задовго до самих виборів.
