Теперішні вибори в США виглядають, як битва популістів, і це явно не на користь економіці. Колишній президент Дональд Трамп і віце-президентка Камала Гарріс намагаються здобути прихильність виборців обіцянками, які більше нагадують “подарунки” від держави, ніж реальні економічні рішення.
Трамп і його популістські обіцянки
Трамп будує свою кампанію на обіцянках, які звучать добре на папері, але викликають великі сумніви серед економістів. Основна ідея – підвищення мит на імпорт, що, за його словами, має знизити ціни для американців. Але насправді, більшість експертів вважає, що ці мита, навпаки, піднімуть ціни на товари і ударять по гаманцях американців, особливо тих, хто має низькі доходи.
Інші обіцянки Трампа, як-от зниження податків і збільшення державних витрат, також не виглядають перспективними. Це може призвести до ще більшого державного боргу, що, у свою чергу, збільшить інфляцію. А його плани щодо зниження цін на енергоносії вдвічі виглядають як фантазія, оскільки для цього потрібно суттєво збільшити видобуток нафти та газу, що нереально в короткий термін.
Гарріс і її соціалістичні підходи
Камала Гарріс теж не відстає в гонитві за голосами виборців, пропонуючи збільшення соціальних виплат і підтримку сімей. Вона обіцяє збільшити корпоративні податки і продовжити виплати на дітей, що було запроваджено під час пандемії. Водночас Гарріс планує ввести державний контроль над цінами на продукти харчування, що викликає ще більше сумнівів у її економічних ідеях.
Хоча її пропозиції виглядають привабливими для багатьох виборців, вони також можуть підняти ціни і збільшити попит, що лише погіршить ситуацію з інфляцією.
Інфляція та економічна невизначеність
Попри те, що виборці не задоволені станом економіки, дані свідчать про її стабільність. Проте, інфляція стала серйозним викликом. І Трамп, і Гарріс не пропонують реальних рішень для цієї проблеми. Їхні обіцянки можуть призвести до ще більшої економічної нестабільності, збільшення боргів та підвищення цін.
Політична тактика чи економічна катастрофа?
На жаль, обидва кандидати більше турбуються про те, як виграти вибори, ніж про те, як врятувати економіку. Вони обіцяють все і всім, але насправді їхні плани можуть лише погіршити ситуацію. Виборці мають бути обережними, обираючи між популістськими обіцянками та реальними економічними викликами.
Отже, чи є шанс на стабільність економіки за будь-якого з цих кандидатів? Відповідь поки що не втішна. Обидва, здається, більше спрямовані на короткострокові вигоди, а не на довгострокову стабільність економіки.
