Останніми днями спостерігається нова хвиля риторики російської влади щодо переговорного процесу у справі російсько-української війни. Скоріше за все, ця тема активно обговорюється на тлі зростання ракетних атак та терору серед мирного населення в багатьох українських містах як спроба змусити Захід здати позиції щодо суверенітету та територіальної цілісності України.
Наполегливості щодо бажання переговорів не приховати: протягом одного тижня про це відверто заявили два високопоставлені російські політики:
- Міністр оборони Росії Сергій Шойгу;
- Міністр закордонних справ Сергій Лавров.
Вважати це випадковістю або збігом обставин було б занадто наївно. Насправді це обдумана позиція Кремля. Очевидно, цей факт слід розглядати як виконання місії з освідомлення Заходу про свої наміри.
Чужими руками
Ситуація з прес-релізом міністра оборони вийшла неоднозначною. На цьому зустрічі Сергій Шойгу розповів про те, що він з представником Міністерства оборони Франції Себастьяном Лекорню обговорював ситуацію і відзначив “готовність до діалогу щодо України”. Він особливо підкреслив, що в такому переговорному процесі рішення базувалися б на риториці переговорів між Росією та Україною, які велися на самому початку повномасштабного вторгнення у 2022 році в Туреччині.
Але як тільки були оприлюднені ці слова Шойгу, французька сторона їх рішуче спростувала, заявивши, що жодної готовності до переговорів, так само як і до будь-яких діалогів щодо України, протягом цієї телефонної розмови Францією не демонструвалося.
Хто з двох говорить неправду?
Розмова між Шойгу та Лекорню відбулася 3 квітня, і це було першою комунікацією з жовтня 2022 року. Її результатом стало велике здивування Макрона спробою звинуватити Францію у причетності до теракту в “Крокус-Сіті”. Тобто, перша спроба комунікації однару викликала непорозуміння.
Давайте одразу розберемо заяву французів. Здається, всі розуміють, що ситуація між Росією та Україною – це основна тема політики останніх років, особливо, якщо один з учасників діалогу – воююча сторона, а тим більше – агресор. Неможливо приймати будь-які рішення, не згадавши цю тему. Тому цілком логічно, що конфлікт між Росією та Україною активно обговорювався під час розмови двох міністрів оборони, адже про що, крім безпекової ситуації, вони ще можуть розмовляти? Тому те, що тема була згадана, немає сумнівів.
Коли йдеться про заяву Росії, то тут все ще простіше. Схильність Кремля перекручувати, витягувати з контексту слова, видаючи бажане за дійсне та говорити напівправду відома дуже давно, і конкурувати в цьому з ними не може ніхто. Тому просте згадування теми переговорів Парижем легко могло бути видане за готовність, рішучий настрій і що завгодно ще.
Отже, ймовірно, як завжди, правда десь посередині. Але, враховуючи все більш радикальну позицію Президента Франції стосовно агресора в українсько-російській війні, який відкинув на весь світ будь-яку можливість діалогу з Росією і навіть запропонував ввести французькі війська на територію України, заява Шойгу звучить дуже нелогічно.
Без Зеленського
Буквально на наступний день Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров під час зустрічі з іноземними послами незахідних країн також розповів про те, що РФ готова до переговорів. Проте він критикував формулу миру, яку представив Зеленський, та наполягав на тому, що переговорний процес повинен відбуватися на вигідних для Москви умовах.
При цьому Лавров підкреслив, що присутність української сторони на таких переговорах необов’язкова, для цього достатньо західних держав. Проте він сам додав, що наразі Захід ще не готовий до цього.
Аналітики та політологи негайно відреагували на ці заяви. Переговори і капітуляція – це далеко не одне й те ж саме, а Кремль абсолютно не зацікавлений у добросовісних переговорах. Він очікує лише повної капітуляції України та Заходу і ані трохи не готовий до компромісу чи якихось уступок. Це навіть не позиція “все або нічого”, це позиція “нам потрібно все і одразу”.
Тому будь-які заяви про готовність до “мирних переговорів” – це просто гра словами, яка передбачає виключно повну капітуляцію.
