Моніторинг від ООН дозволив виявити: права полонених порушують і російські, і українські військові. До того ж, відомо про більшу кількість страт російських солдат. Чому так і чи можна довіряти цим даним?
У доповіді голова Місії Матільда Богнер розповіла, що було опитано біля 400 полонених, по 200 з кожної сторони. Проте, різниця в опитуваннях була колосальною:
- Україна без перешкод пустила експертів до російських полонених, які могли свідчити про те, що відбувається в найближчому оточенні.
- Росія відмовилась від допуску Місії в місця, де утримують українських полонених, тому ті з них, які були свідками злочинів, могли також не дожити до повернення.
Претензії до України
Найчастіше насилля над російськими полоненими здійснювалось одразу після їх захоплення. Українські правоохоронні органи ведуть розслідування випадків, жертвами яких стали 22 солдати.
Претензії до Росії
Голова Місії зазначила, що для утримання українських військовополонених взагалі не створено таборів.Також зафіксовано 15 випадків страт після взяття в полон, більшість з яких здійснили найманці ПВК “Вагнер”.
Катування проводились для отримання військової інформації. В деяких випадках полонені помирали від травм після катування. Харчування вкрай недостатнє, а доступу до медичної допомоги немає, що часто призводить до смертей.
Свавільні страти з боку російських солдатів відбуваються і щодо цивільних людей на окупованих територіях. Також зафіксовано 621 випадок насильних утримувань цивільних з боку російської армії. Потерпілі громадяни після звільнення свідчили про тортури, жорстоке поводження, сексуальне насильство. Жертвами подібного катування ставали і діти від 14 до 17 років.
Перелік катувань і тортур в обох сторін однаковий. Найчастіші скарги полонених такі:
- побиття;
- постріли в ноги;
- нанесення поранень рук і ніг ножами;
- катування електрострумом;
- погрози сексуальним насиллям чи вбивством;
- імітації страти.
Підсумовуючи отримані дані, голова Місії ООН закликала Україну і Росію до дотримання міжнародного гуманітарного права. Реакцією української сторони стало прохання добитися допуску до українських полонених, щоб експерти ООН мали змогу вільного контакту з ними в неволі, як це дозволяє Україна щодо російських військовополонених.
