Не перший рік Туреччина прагне до лідерства в галузі військової авіації. І варто відзначити, що це їй вдається. Ще одним підтвердженням успіху стала демонстрація можливостей нового амбіційного літака п’ятого покоління “Кааn”. Це обіцяє змінити ситуацію з військовою авіацією у всьому світі.
Найнезвичайніше в усьому цьому те, що Туреччина не була виробником винищувачів першого, другого і третього покоління. Перескочити одразу на четвертий рівень – неймовірний результат авіапромисловості, майже неможливий. Єдине, що турецькі фахівці брали участь у модернізації F-16, який уже два роки залишається в центрі уваги у зв’язку з російсько-українською війною. Мабуть, під час цих робіт Туреччина отримала безцінний досвід і змогла втілити його у себе.
Темна конячка
Скептики до останнього вважали, що Туреччина занадто далека від першості в авіаційній галузі. Але Президент Ердоган заявив, що вже через чотири роки суперсучасний винищувач буде включений до складу бойової авіації Туреччини. Чому це можна розглядати як однозначний успіх? Тому що це – непрямий показник таких сфер в країні:
- науковий потенціал;
- фінансові оборонні можливості;
- технологічні вкладення.
Найцікавіше, що для цього винищувача потрібен специфічний двигун, який поки що могли створювати тільки США. Він принципово відрізняється від інших тим, що забезпечує крейсерський режим на надзвуковій швидкості. Через це й вимоги до нього особливі: наприклад, температура виходящих газів повинна бути в рази меншою. Тепер такий двигун можуть виготовляти і в Туреччині.
Льотчики та інженери визначають його як відмінний літак за конкурентною вартістю. При цьому він досконаліший, ніж F-35, тому що може нести набагато більше бойового навантаження. А головне, в “Кааn” не буде головного недоліку F-35: він не повинен постійно зв’язуватися з базою в США. Наскільки це важливо, важко навіть уявити. Наприклад, для застосування гармати під час бойового вильоту пілот повинен отримати на це дозвіл американського виробника. В турецькій же моделі буде вільне застосування за необхідності.
П’яте покоління – що це
Що ж таке винищувач п’ятого покоління? 50 років тому почали випускати моделі четвертого покоління (наприклад, F-16 і F-15). Ще через 30 років у 2000-х всі країни мріяли про розробку п’ятого покоління. Зараз мрії піонерів галузі перейшли до шостого покоління, а високотехнологічні країни обзаводяться п’ятим у реальності.
Основні вимоги до них такі:
- малопомітність в радіолокаційному і інфрачервоному діапазоні;
- мінімальна температура виходящих газів (для того, щоб супутники у космосі та засоби виявлення, що реагують на тепло, не могли виявити винищувач);
- арсенал високоточної зброї з дальністю до 400 км, яку можна буде застосовувати без входу в зону ППО;
- польот на надзвуковій швидкості в крейсерському режимі (аналог максимального форсажу автомобілів без виходу двигуна на максимальний оберт), що дозволяє долати великі відстані;
- платформа з розширеними можливостями зв’язку між різними військовими комплектами (наведення протиракетних ракет, ракет ППО на цілі і т.д.)
По суті, такий літак – це цілий комплекс. Він повинен працювати в сполученні з дронами, і Туреччина для цього може використовувати свої реактивні сверхзвукові БПЛа “Кизілелма”.
А що з конкурентами?
Російські конструктори заявляють, що Су-57, який анонсували 10 років тому, також є винищувачем п’ятого покоління, але іноземні колеги ставляться до цього критично. До цієї групи російський літак не можуть віднести через те, що він має проблему з двигуном. Також на нього не встановили сучасний радар, і озброєння не відповідає п’ятому поколінню.
Китайці також заявляли про винищувач цієї групи, але, знову-таки, фахівці вважають, що він не набагато обігнав Росію. Їх двигуни – копії або модернізації російських партнерів. Щодо електроніки в китайців справи трохи краще, але інші проблеми ті ж самі: двигун, радар і високоточність ракетних систем.
Головним же конкурентом турецького “Кааn” вважається південнокорейський KF-21. В обох літаках багато спільного. Ще один – F-35, який має потужний радар.
Змінити хід війни
Чому так важливі винищувачі п’ятого покоління? Давайте розглянемо на прикладі російсько-української війни. Україна уже два роки чекає поставки F-16. Чи вплинуло б на хід війни, якби їй замість цього дали F-35?
Зазначимо, що отримати їх було б ще складніше, адже потрібно передавати не тільки винищувачі, а всю необхідну інфраструктуру, засоби з дальністю ураження до 500 км. Це раніше танк міг працювати автономно сам по собі, зараз сучасна зброя – лише одбналанка комплексу компонентів систем зброї. І так, F-35 в корені змінили б правила гри на полі бою, встановлюючи свої умови.
Але потрібно враховувати, що навіть такі “літаки-невидимки” вже збивали. Наприклад, це сталося в Сербії. В Україні їх могли б збивати тільки системи ППО С-300 і С-400 останніх модифікацій, а в Росії їх кількість мінімальна.
Звичайно, для Кремля критично важливо, щоб така авіація не використовувалася в Україні, адже вона апріорі не розрахована для близьких боїв, а має виявляти та атакувати далекі цілі. Загалом, військові фахівці вважають, що близькі авіаційні зіткнення – анахронізм. Скоріше за все, їх останні епізоди спостерігаються саме зараз у російсько-українській війні. Близькі бої для високотехнологічних країн вже пішли в минуле десь на початку 2000-х. Те, що винищувачі п’ятого покоління не призначені для близьких зіткнень, видно навіть по їх формі: вона не робить пріоритетом високий пілотаж, ставка – на малу помітність для радіолокації.
Саме тому Туреччина виходить на перший план в галузі військової авіації. Деякі аналітики заявляють, що вона готується до війни, але більшість впевнена – вони хочуть лише стати передовою державою в галузі військових технологій.
