Найближчої неділі, 14 травня, у Туреччині відбудуться вибори президента країни. Основними претендентами на пост глави турецької держави є чинний лідер країни Реджеп Тайіп Ердоган та голова Народно-Республіканської партії (НРП) Кемаль Киличдароглу. За попередніми даними, шанси на перемогу у цих кандидатів практично рівні. При цьому незалежні аналітики в один голос стверджують, що відповідне голосування істотно вплине на геополітику. Чому?
Здавалося б, відповідь це питання лежить, що називається, на поверхні. І Ердоган, і Киличдароглу пообіцяли своїм потенційним виборцям провести кардинальні зміни у політичному та соціальному секторі держави. Зокрема перший гарантує зміцнення впливу Анкари на міжнародній арені, зміцнення контактів з Росією, Китаєм і навіть Іраном і Саудівською Аравією. Другий зобов’язується орієнтувати Туреччину на Західну Європу та США. Обидва говорять про намір нещадно боротися з корупцією та бажання підвищити латки та пенсії. Обидва стверджують необхідність зміцнення ролі турецької армії у структурах Північноатлантичного альянсу. І, нарешті, обидва запевняють світову спільноту у прагненні продовжувати боротьбу з міжнародним тероризмом.
У чому тоді полягають відмінності цих передвиборних платформ? «Справа в тому, що для багатьох турків Киличдароглу асоціюється з новими віяннями в житті країни, – сказав у коментарі для EURO-ATLANTIC UKRAINE турецький політичний оглядач Акіф Ідіз. – Наприклад, він пропонує перетворити Туреччину на парламентську республіку, позбавивши президента практично необмежених повноважень. Потім хоче залучити в країну європейський і американський капітал, що напевно зміцнить нашу економіку і виведе її на принципово новий рівень розвитку. Але є і мінуси”.
Серед таких мінусів експерт назвав можливу нездатність Анкари відігравати більш значущу роль на міжнародній арені та ймовірне перетворення Туреччини на «васал Заходу». На такому тлі кардинально протилежною є позиція Ердогана. «Ні для кого не секрет, що чинний глава держави робить ставку не лише на збереження традиційних турецьких цінностей, а й на зростання ролі тієї самої Анкари в геополітичному контексті, – наголосив Ідіз. – Ідея розширення турецького впливу на низку країн світу, включаючи Близький Схід та Північну Африку, як і раніше, вкрай популярна серед мільйонів громадян Туреччини. Отже ці мільйони і підтримають свого керівника».
При цьому на запитання, яким чином результати чергових президентських виборів у Туреччині зможуть вплинути на перебіг російсько-українського протистояння, оглядач не відповів.
Згідно з офіційною інформацією, з сьогоднішнього дня в Туреччині заборонено розповсюдження будь-яких статистичних даних щодо перебігу передвиборчої кампанії обох кандидатів. За деякими даними, враховуючи відносну рівність їхніх шансів, вже найближчим часом на країну чекає другий тур голосування.
Цікаво, що і Захід, і Росія від будь-яких гучних коментарів щодо турецьких виборів на цьому етапі відмовляються. І це цілком зрозуміло: хто б не зайняв крісло президента Туреччини, представникам світової спільноти доведеться йти на прямі та активні контакти з Анкарою.
Наскільки ці контакти будуть ефективними – покаже час.
