У південному Лівані, незважаючи на бомби, ракети та дрони, останні мешканці не збираються залишати свої рідні місця. Села, розташовані неподалік кордону з Ізраїлем, перетворилися на зону бойових дій, але деякі люди залишаються, не бажаючи покидати свої домівки. Одне з таких сіл — Каукаба, невелике християнське поселення, яке стало своєрідним острівцем серед руйнувань.
Життя під обстрілами
Каукаба, хоча й знаходиться у зоні бойових дій, поки що уникла серйозних руйнувань. Більшість її мешканців — християни, і це село відрізняється від шиїтських селищ, які піддаються постійним атакам. Проте, навіть у такій відносній безпеці, страх перед війною не зникає. Жителі знають, що це лише питання часу, коли вибухи можуть дістатися й до них.
Війна впливає на кожного
Місцеві жителі змушені відмовитися від свого звичного життя. Через обстріли вони не можуть зібрати врожай оливок, що був основним джерелом доходу для багатьох родин. Однак тікати вони не хочуть, оскільки бояться, що ніколи не зможуть повернутися. Такі почуття поділяє більшість мешканців християнських сіл, які, незважаючи на важкі обставини, залишаються вірними своїй землі.
Марджаюн — місто-привид
У кількох кілометрах на південь від Каукаби знаходиться Марджаюн, головне місто прикордонного регіону. Зараз воно майже порожнє — залишилося лише кілька сотень жителів із початкових 8000. Тут панує атмосфера страху, і люди неохоче говорять про ситуацію, боячись нових обстрілів.
Навколишні шиїтські села, такі як Хіам, стають мішенями для атак, і звуки вибухів постійно нагадують про війну. Мешканці Марджаюну знають, що рано чи пізно війна торкнеться і їх, але поки що тримаються.
Історична пам’ять і страх перед майбутнім
Багато літніх мешканців південного Лівану пам’ятають часи ізраїльської окупації 1980-х років, коли місцеве християнське ополчення підтримувало Ізраїль. Але після того, як ізраїльські війська покинули регіон, Хезболла взяла контроль над півднем. Зараз, коли війна повертається, люди бояться втратити свої домівки назавжди.
Останній опір
Навіть у таких важких умовах, деякі мешканці продовжують жити, намагаючись пристосуватися до нової реальності. Хурі, місцева радниця Каукаби, разом із іншими намагається підтримувати життя в селі. Однак нестача дизелю та перебої з електрикою роблять життя дедалі важчим. Незважаючи на це, люди залишаються на своїй землі, вірячи, що їм вдасться пережити чергову війну.