У низці областей Італії незалежні експерти фіксують кричущі факти порушення прав біженців, які прибули з України. За деякими даними, замість належних італійською державою щомісячних субсидій у розмірі 900 євро, реципієнти змушені існувати лише на 60 євро на тиждень. При цьому місцеві так звані «благодійні фонди» часто просто відмовляють претендентам у потрібну допомогу. Інформаційно-аналітичне агентство EURO-ATLANTIC UKRAINE продовжує публікацію деталей власного розслідування ситуації, що склалася.
Колишня киянка Ольга С., яка приїхала до італійського міста Пінето у квітні 2022-го року, спочатку подумала, що знайшла на Апеннінському півострові свою другу батьківщину. На той момент регіональна влада фактично гарантувала їй, як біженці з України, стабільне матеріальне забезпечення, безкоштовне лікування її тяжкохворого сина у престижній клініці та навіть можливість тимчасового працевлаштування. У результаті вийшло все навпаки. Представники служби зайнятості не змогли вчасно розглянути її прохання про прийом на роботу, її дитина проходить реабілітацію в лікарні для незаможних громадян у сусідньому населеному пункті (купівля ліків здійснюється власним коштом, – Ред.), а із обіцяних дев’ятисот євро на харчування їй виділяють лише €240 на місяць. «Та й те – «отоварюватись» треба у спеціалізованому магазині, де якісних продуктів практично немає, – резюмує Ольга. – Я не знаю, що мені робити, до кого звертатися за допомогою та як жити далі загалом.
З подібною проблемою як у Пінето зокрема, так і в інших містах та регіонах Італії загалом сьогодні стикаються сотні, якщо не тисячі українських біженців. Згідно з офіційною інформацією, на даний момент в Італійській республіці розподілом як гуманітарної (благодійної), так і офіційної державної допомоги особам, які отримали відповідний офіційний статус, займаються три великі організації – «Міжнародний Червоний Хрест», Caritas та Arci. При цьому національна структура Arci раптово надала основні права на здійснення вказаної діяльності кільком субпідрядникам, включаючи маловідому компанію, яка складається з громадян країн Середньої Азії. За деякою інформацією, згадані субпідрядники в односторонньому порядку переглянули раніше укладені з українськими переселенцями договори. У результаті ті ж біженці змушені їсти лише на 5-6 євро на день, причому тепер ніхто не дає гарантій того, що необхідні продукти реципієнтами будуть придбані. «Вибрати нема з чого, нічим годувати дітей, – сказав кореспонденту EURO-ATLATNIC UKRAINE виходець з Харкова Владислав Т., який нині проживає в Італії. – Нас тут не вважають за людей. Де гроші, які нам належать?».
Це питання залишається риторичним. Почасти тому, що субпідрядники не надають українським біженцям потрібну юридичну інформацію. На всі запитання вони відповідають буквально таке: «Не подобається – ми викреслимо вас із гуманітарної програми. Повернетеся додому!».
«Уся справа в тому, що абсолютна більшість українських біженців в Італії не володіють італійською мовою, цією і користуються різноманітні «маловідомі структури», які фактично привласнюють гроші, призначені для вихідців з України, – зазначає європейський правозахисник Олександр Мітц. – У даному конкретному випадку в масштабах країни (Італії, – Ред.) може йтися про десятки мільйонів євро. Італійська влада просто зобов’язана перейматися ситуацією, що склалася».
У той же час, як стало відомо редакції EURO-ATLANTIC UKRAINE, італійська влада на місцях не поспішає реагувати на відповідні сигнали. Ймовірно тому, що такі сигнали є одиночними, а активісти протидії не об’єднуються під егідою захисту своїх прав.
Раніше агентство EURO-ATLANTIC UKRANE неодноразово зверталося до керівництва деяких італійських регіонів, які прийняли у себе українських громадян, за коментарями щодо того, що відбувається. Відповідей не було.
За непідтвердженою поки що інформацією, на території Італії на сьогоднішній день проживають до 240 тис. громадян України. Статус і майбутнє багатьох із них залишаються невизначеними.
