Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ) оприлюднила страшну статистику: усі 600 цивільних і військовополонених, які були звільнені з російського полону, розповіли про катування та жорстоке поводження.
Нелюдські умови та тортури
Зокрема, колишні полонені, звільнені під час обміну 31 травня, поділилися жахливими деталями: від жорстокого побиття та тривалого перебування у стресових положеннях тіла, до ударів електричним струмом по статевих органах і цькування собаками. “Катування застосовувалися до цілих груп полонених,” – йдеться у заяві. Наприклад, під час так званої “прийомки” до установи в Росії, військовополонені повинні були проходити між рядами охоронців, які били їх поліцейськими кийками або електрошокерами. Багато опитаних також згадували про постійний голод та відсутність медичної допомоги.
Підтвердження свідчень
ММПЛУ додала, що ці свідчення узгоджуються з власними спостереженнями членів місії: фізичний стан опитаних підтверджував їхні слова. Крім того, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, ММПЛУ опитала 388 російських військовополонених під час регулярних візитів до місць інтернування в Україні. Близько половини з них також описали катування та жорстоке поводження, особливо у транзитних місцях після евакуації з поля бою. “З прибуттям до офіційних місць інтернування катування припинялися,” – зазначається у звіті.
Чи будуть винні покарані?
Голова ММПЛУ Даніель Белль наголосила: “Катування – це серйозний злочин, беззастережно заборонений міжнародним правом, який не можна виправдати за жодних обставин.”
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець під час Саміту миру у Швейцарії заявив, що всі, хто перебуває у російському полоні, зазнають систематичних тортур. Він назвав підтвердженими щонайменше 14 тисяч таких випадків. Генеральна прокуратура України відкрила понад 450 кримінальних проваджень за фактами жорстокого поводження та катувань військовополонених і понад 2 100 за фактами катування цивільних.
Ці свідчення є нагадуванням про те, що навіть у XXI столітті, в самому серці Європи, жорстокість і нелюдяність залишаються реальною загрозою. І поки не буде досягнута справедливість для кожної жертви, боротьба за права людини триватиме.
