Збройні сили України продовжують утримувати частину території Курської області, попри активний тиск російської армії та загрозу оточення. Чому ж українське командування не залишає цей плацдарм і яка реальна ситуація на фронті? Давайте розберемося.
Відступ із Курської області: що відбувається?
Протягом останніх тижнів ЗСУ поступово відходять із зайнятих позицій у Курщині, яку контролювали з серпня 2024 року. Російські війська разом із північнокорейськими підрозділами змогли просунутися та взяти під вогневий контроль ключову трасу Суми – Суджа. У результаті українське командування ухвалило рішення про передислокацію частини своїх підрозділів.
Проте, попри активний відступ, українці продовжують утримувати кілька стратегічних ділянок на території Росії. Чому Київ не залишає ці позиції?
Панівні висоти як ключ до оборони
Однією з головних причин утримання цих територій є стратегічне розташування панівних висот уздовж кордону між Сумською та Курською областями. Військові експерти пояснюють, що ці висоти дають можливість контролювати рух противника, спостерігати за його діями та ефективно коригувати вогонь артилерії й дронів.
Аналітики вказують, що українські військові утримують три основні плацдарми в Курській області:
- Район між селами Ніколаєво-Дар’їно (РФ) і Журавка (Україна) – невелика, але важлива зона;
- Смуга на захід від Суджі – контроль над селами Гоголівка та Олешня;
- Лісиста та гориста місцевість уздовж річки Псел біля сіл Горналь і Гуєво.
Карта рельєфу показує, що ці території мають підвищення до 200 метрів, що робить їх ідеальними для оборонних позицій.
Чи є ризик оточення?
Російська влада активно поширює інформацію про нібито оточення українських військ у Курщині. Зокрема, президент РФ Володимир Путін заявляв, що ЗСУ опинилися в пастці. Він навіть звернувся до українських військових із пропозицією здатися в полон.
Однак українські експерти та військове керівництво заперечують цю інформацію. Попри складну ситуацію, загрози повного оточення немає. Росіяни намагаються перерізати комунікації та ізолювати українські підрозділи, але поки що без значного успіху.
Президент Володимир Зеленський у своєму зверненні 15 березня наголосив, що головна мета російської армії – створити буферну зону на Сумщині, але українське командування чітко розуміє наміри ворога і працює на випередження.
Чи можуть росіяни здійснити прорив?
Аналітики вказують, що зараз російські війська не мають достатньо сил для масштабного наступу на Сумську область. Основні атаки ведуться з двох напрямків, але вони поки що не принесли стратегічного прориву. Питання залучення до боїв північнокорейських військових залишається відкритим, однак поки що їхня участь обмежується бойовими діями на території РФ.
Експерти також вважають, що Москва може змінити тактику та почати активно руйнувати інфраструктуру прикордонних міст України, як це вже відбувається на Харківщині та Чернігівщині.
Висновки
ЗСУ продовжують утримувати частину Курської області через її стратегічне значення для оборони Сумщини. Панівні висоти, які контролюють українські військові, дозволяють їм ефективно протистояти атакам ворога та стримувати його просування. Попри заяви Кремля, загрози повного оточення українських військ немає. Ситуація залишається напруженою, але Київ має чіткий план дій і поки що успішно його реалізує.
