Традиційно суспільство прислухається до думки міжнародних експертів, які неодноразово довели, що їх прогнози і тлумачення ситуації – не випадковість, а поєднання здобутих знань, володіння інформацією і здатності до аналізу. Чому ж ця формула не працює так налагоджено, коли йдеться про повномасштабне вторгнення Росії в Україну?
Природній етап
Наприкінці 2023 року Україна почала виходити на новий виток війни, а саме – до стратегічної оборонної операції. Для багатьох українців це стало неприємним сюрпризом, хоча треба відзначити, що декотрі аналітики висловлювалися щодо невідворотності такого розвитку подальших подій ще на початку другого півріччя. Проте, питання полягає в тому, чи хотіло саме суспільство сприймати це, як правду, чи намагалося концентруватися на тих точках зору, які відповідали їх очікуванням.
Не готові
Насправді, російсько-українська війна – невдячний матеріал для будь-яких передбачень. Справа в тому, що більшість воєнних конфліктів – типові. Вони розвиваються за певною схемою, яка більш менш співпадає з очікуваннями. Конфлікт Росії і України не потрапляє в цю систему, тому аналізувати його можна, а от співставляти з наявним у новітній історії досвідом практично неможливо, бо схожого матеріалу просто немає. Вірніше, часткові співпадіння знайти, звичайно, можна, але чим більше деталей і вихідних даних відрізняється, тим більший розбіг результатів отримаємо.
У світі на даний момент дуже мало тих, хто дійсно орієнтується у цій війні, адже ця ситуація – щось насправді нове. Військове мислення у широкому сенсі слова не було готовим до неї, з самого початку не було “на підхваті” двох важливих речей:
- напрацьованих шаблонів ефективних дій влади і армії;
- варіантів оперативного реагування на загрози, які повстали і принципово змінювалися практично щогодини.
Військова професійна думка спеціалістів всього світу була неготовою до повного спротиву, який виник майже хаотично. Примірами глухих кутів на українських територіях можна вважати:
- результати масового використання броньованої техніки;
- неочікувані складнощі з використанням дронів.
В багатьох ситуаціях прогнози виявилися дуже далекими від реальних результатів.
Саме тому досвід, яким володіють зараз українські військові різних ланок, насправді є унікальним. Через це провідні армії світу готові залучити до своїх лав представників командування ЗСУ одразу після закінчення російсько-української війни, не шкодуючи на це коштів і засобів. Таку ж вагу українські офіцери мають і для воєнної академічної науки, тому на їх лекції мріють потрапити провідні спеціалісти військової галузі світу.
Багатообіцяюча колаборація
Зараз прийшов новий етап розробки стратегії спротиву України: до нього починають масштабно долучати зарубіжних експертів. Це правильне рішення, адже у західних спеціалістів теж є свої унікальні риси, що характеризують їх підхід:
- зосередженість на антитерористичних операціях протягом кількох десятиліть зростала;
- вміння протистояти регулярним арміям дещо знизилось.
Але в антитерористичній діяльності на перший план виходить здатність до нестандартного і креативного мислення. У симбіозі з контекстом, доступним українським військовим, це допоможе генерувати неочікувані для Росії кроки, що саме зараз і потрібно ЗСУ.
Сьогодні всі світові спеціалісти одностайні в тому, що найближчі десятиріччя саме Україна визначатиме напрямок військово-технічного процесу і військової думки взагалі, бо перший крок на важкому шляху масштабування оборонного виробництва вже зроблено. Те, що українські спеціалісти стануть провідними в цій галузі, вже зумовлено на майбутнє.
