До весни 2024 року Україна відвойовуватиме свої території – цей план затверджено і перші стадії реалізації якраз в процесі. Але перспектива “замороження” військових дій, якій так відчайдушно пручалася українська влада, стає все більш реальною. Такий сценарій називають “інерційним”. В чому він полягає і чому його вважають ймовірним?
Що таке “інерційність”?
Це такий сценарій, при якому влада не вдається до активних дій, щоб змінити події, які відбудуться самі собою, без цілеспрямованих кроків у потрібному напрямку, при рухові “накатом”.
Економісти і політологи розширили сценарій, який вже майже рік вважається песимістичним, бо останнім часом на його реалізацію вказують все більше факторів.
Його основні аспекти:
- економіка;
- промисловість і сільське господарство;
- демографічна ситуація.
Рік 2023
Зберігається ілюзія зростання ВВП, проте основа того, що катастрофа ще не сталася, – надання фінансів від Західних партнерів. Це означає, що падіння курсу гривні неминуче, як тільки вливання в Україну закінчаться. Девальвація буде високою, і при цьому накопичувати капітал країні буде нереально. Це призведе до зростання зовнішніх боргів, які стануть рекордними.
Рік 2024
Промисловість “буксує”. Повного занепаду ще немає, але і розвитку – теж. Значне безробіття відсутнє лише тому, що багато людей виїхало і продовжить виїздити.
Бізнес кволий через ряд причин:
- відсутність джерел фінансування;
- відсутність інвестицій;
- відсутність допомоги від держави;
- падіння платоспроможності населення.
Фінансування ззовні на підтримку економіки потроху надходить, але це – лише реанімаційні заходи, які не дозволяють їй зруйнуватися вщент. Найбільші інвестиції проходять через руки людей, наближених до нинішніх еліт, і вигода осідає в їх кишенях.
Навесні активна фаза військових дій призупиняється. В Україні готуються до президентських і парламентських виборів, які зараз є основним інтересом нинішньої політичної еліти країни. Паралельно з цим відміняють воєнний стан і обмеження на виїзд за кордон.
Велетенська кількість людей демобілізується. При цьому вони не мають де працювати, до того ж велика кількість після поранень та з набутою інвалідністю непрацездатні. Це збільшує соціальне і фінансове навантаження на державу. Велика частина чоловіків виїде – хтось до родин за кордон, хтось – у пошуках праці. Це призведе до скорочення населення ще приблизно на 2 млн.
В той же час в Україну повертатимуться люди, які не влаштувалися в інших країнах, оскільки підтримка від європейських держав після припинення воєнного стану завершиться. Багато з них теж будуть потребувати соцпідтримки і праці. Дуже ймовірний дефіцит кваліфікованих працівників, які прекрасно влаштувались в Європі.
Також посилюватиметься дисбаланс між різними регіонами: десь ринок праці “кипітиме”, десь – повільно вмиратиме. Великі міста, віддалені від фронту, стануть осередками концентрації людей. На фоні цього поглибиться різниця між багатими і бідними регіонами. У “мертвих регіонах” відновлення інфраструктури буде нераціональним, тому кошти і інвестиції туди не направлятимуться.
Після того, як гривня буде “запущена у вільне плавання”, девальвація на перших порах покращить стан експортерів. Експорт зростатиме швидше за імпорт. Але після девальвації стартує інфляція. Це призведе до різких валютних обмежень. Платежеспроможність середнього українця значно впаде, а родини біднішатимуть.
В економіці традиційно для важких часів зʼявиться “тіньова” тенденція, що вплине на рівень сплати податків. Паралельно з цим збільшуватиметься частка корупції за те, щоб “тінь” залишилася невикритою.
Невтішною буде і ситуація у суспільстві. Люди почнуть шукати “винного”, соціальна напруга і протестні настрої зростатимуть. Велику роль в цьому можуть відіграти ветерани і учасники бойових дій. При цьому влада продовжуватиме приймати рішення, виходячи з принципу “тут і зараз”, а не з перспективи часу, який потрібний для якісних змін.
Рік 2025
Україна – слабка і зруйнована. Вона виконує роль буфера між Росією і Європою. Партнери втомились, тому допомога зменшується від місяця до місяця. Збудувати нову інфраструктуру дорого, тому “латається” стара. Для побудови нової економіки коштів теж не вистачає.
При цьому вступ до ЄС, як і членство в НАТО залишаються на гальмах. Якщо пощастить, Україні надаватимуть кредити під 0%, але працюватимуть над проектами по відновленню іноземні компанії з мінімальним залученням місцевих ресурсів. Та найгірше, що ці проекти – підґрунтя для корупції, яка процвітатиме. Однак впливати на корумповану еліту суспільство все так же не зможе.
Бізнес поступово адаптуватиметься, але найкращих спеціалістів переманять в такі країни:
- Туреччина;
- Польща;
- ОАЕ.
Можлива навіть релокація підприємств разом з робочим штатом.
З морськими коридорами ситуація буде наступна:
- обсяги поставок впали порівняно з довоєнним періодом;
- інфраструктура портів значною мірою зруйнована;
- страхування вантажів дороге;
- повільно триває розмінування морських коридорів.
Це стає причиною обмеження сільського господарства, яке має найбільше перспектив для відродження економіки.
Сировинна база теж не реалізується через ряд причин: на це немає ні інвестицій, ні розвитку людського капіталу, ні належної освіти і наукової бази. Саме тому технології старішають, що спричиняє технологічну відсталість України від розвинених країн світу.
Та найбільша проблема – це невідворотна демографічна криза на фоні еміграції і падіння народжуваності. Тому що без людей економічне чудо виключене.
Знаючи такий “інерційний” сценарій, українці можуть розуміти, з чим вже зараз варто починати боротися.
