Оптимістичні прогнози щодо українського контрнаступу все більше витісняє реалістичний погляд на події. Подібні думки озвучувались і до початку операції, однак, українське суспільство не бажало їх чути. Зараз доводиться заново оцінювати шанси і аналізувати те, що відбувається.
Удари по Покровську, атаки по житловим масивам і інші терористичні дії Росії показують: вони все ще вірять у перемогу і виключають те, що колись доведеться нести відповідальність за скоєне. Чи є у них для цього підстави?
Отже, в статті розглянуто три основні сценарії розвитку подій, до яких схиляються міжнародні експерти.
Що маємо
Перед тим, як розглянути базові сценарії, треба виділити основні позиції на даний час:
- Зараз армія України має найбільші військові потужності. Такого потенціалу не було раніше і, очевидно, вже не буде в наступному році.
- Захід відкрито наголошує, що в разі невдалого контрнаступу треба буде розглядати інші варіанти припинення або заморожування війни, шукаючи компромісних рішень з Росією.
- Контрнаступ значно відстає від графіку і просувається занадто повільно.
- Ситуація може змінитися після залучення додаткових наступальних груп з боку України.
Варіант 1: “Глухий кут”
Цей варіант найпесимістичніший, але саме його розглядають як найбільш ймовірний. Успіхи обмежаться взяттям Токмака або поверненням Бахмута під контроль. Проте просунутися українські війська зможуть не більше, ніж на 30 км на Півдні.
При цьому основними моментами будуть такі:
- боєздатність армії РФ не знизиться;
- “сухопутний коридор” через Крим залишиться прохідним для армії РФ;
- стратегічної поразки російським підрозділам завдати не вийде.
Якщо динаміка в найближчі два місяці залишиться такою ж, як і зараз, то командування України змушене буде відмовитись від продовження контрнаступу, щоб зберегти боєздатність армії і змогу принаймі захищатися. Оскільки російські підрозділи позиційно в кращому становищі, то виснаження українців відбудеться раніше, ніж росіян.
Погіршити ситуацію можуть також:
- погодні чинники;
- нова хвиля мобілізації в Росії;
- продовження укріплення своїх позицій російською армією.
Активна фаза закінчиться десь в вересні-жовтні, а до цього залишилось досить мало часу.
Росія, в свою чергу, планує перечекати український контрнаступ, щоб далі провести мобілізацію і відновити наступ, як це було минулими зимою та весною. Якщо такий хід не принесе очікуваних результатів, для РФ це теж може стати останньою великою військовою операцією на українському напрямку.
Результатом буде перехід війни на локальний рівень, коли за кожну точку чи село будуть вестися кровопролитні бої, які не змінюватимуть загальну картину. Після цього західні партнери, скоріше за все, не поставлятимуть зброю для контрнаступу, а обмежаться передачею мінімуму необхідного для захисту.
Варіант 2: відрізати Крим по суші
Цей сценарій означає витіснення російської армії до Азовського моря до кінця року. Для цього треба значне виснаження росіян і взяття Мелітополя, що дуже важко через багаторівневу оборону армії РФ.
Такий план було б реалізовано, якби до узбережжя українські підрозділи дійшли хоча б до листопада. Росіяни при цьому зберегли б лівий берег Херсонської області, але їх позиції значно ослабли б. Постачання для армії РФ проводилося б вразливими шляхами, досяжними для ракет і безпілотників.
Цей сценарій оптимістичний з огляду на те, що партнери у 2024 році продовжили б постачання Києву озброєння на рівні 2023 року. Це зробить можливим повернення земель аж до початку Кримського півострова, а також Маріуполя. Тобто, лінія фронту фактично зміститься до межі 24 лютого 2022 року.
В такому випадку єдиними “здобутками” Росії в СВО будуть невеликі території Луганської області. Це призведе до втрати підтримки СВО більшістю росіян, адже досі ¾ з них вірять в те, що перемагають.
Варіант 3: зайти в Крим
Це розвиток ситуації, що в загальних рисах нагадує операцію на харківському напрямку:
- армія РФ виснажується і не встигає ввести резерви;
- російська оборона валиться;
- підрозділи не встигають обладнати якісну оборону і відводять свої позиції.
Для цього потрібні креативні операції і тактичні хитрощі, яких в перші місяці контрнаступу ЗСУ майже не демонстрували.
При відступу до Криму велика частина російських солдат потрапила б в полон. Також швидкий прорив до півострова не дав би часу на організацію ефективного захисту.
Цей сценарій найоптимістичніший, але найменш ймовірний за сьогоденними реаліями. За ним до кінця поточного року Україна змогла б перейти до фази битви за Крим. Цей пункт сам по собі – маркет стратегічної поразки Москви, тому підтримка озброєнням західних партнерів не зменшувалася б.
Основне питання сьогодення: чиї сили швидше виснажаться – українські чи російські.
